Публічне управління та адміністрування
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Електронне голосування: міжнародний досвід та перспективи запровадження на місцевих виборах в Україні(НЛТУ України, 2025) Сидорчук Денис Вячеславович; Sydorchuk DenysУ кваліфікаційній роботі на тему «Електронне голосування: міжнародний досвід та перспективи запровадження на місцевих виборах в Україні» досліджуються перспективи запровадження електронного голосування на місцевих виборах в після скасування правового режиму воєнного стану в Україні, ризики і переваги, які може спричинити уведення даної новації в демократичний процес в умовах повоєнного перехідного періоду. Для розкриття проблеми проаналізовано зарубіжний досвід запровадження електронного голосування в демократичних зарубіжних державах, законодавство ЄС у цій сфері та загальноприйняті гарантії забезпечення справжнього народного волевиявлення. З тією ж метою описано основні положення чинного виборчого законодавства щодо можливості запровадження електронного голосування та щодо організації місцевих виборів, їх видів, типів і видів виборчих систем, які застосовуються в Україні на місцевих виборах. Також проаналізовано зміст та співвідношення понять «електронна демократія», «електронне урядування» та «електронне голосування». З метою розкриття суті проблеми, якій присвячена кваліфікаційна робота, подано позиції різних вітчизняних та зарубіжних державознавців а також інституцій, які досліджували перспективи впровадження електронного голосування щодо переваг та ризиків таких новацій. У другому підрозділі розділу 2 перераховано уже зреалізовані в Україні організаційно-технічні інструменти електронного урядування, які можуть слугувати майданчиками для масштабування е-демократії. Пpикладне значення доcлідження полягає у спробі запопонувати оптимальні для України моделі е-голосування на міcцевих вибоpах з огляду на повоєнний контекст та правове підгрунтя, на основі якого можуть бути запроваджені проаналізовані новації. У висновках і пропозиціях автором подано власне бачення перспектив упровадження електронного голосування на місцевих виборах у повоєнній Україні. This study, titled 'Electronic Voting: International Experience and Prospects for Implementation in Local Elections in Ukraine', examines the potential introduction of electronic voting in local elections following the abolition of martial law in Ukraine. It explores the risks and benefits of integrating this innovation into the democratic process during the post-war transition period. To reveal the problem, was analyzed the foreign experience of introducing electronic voting in democratic states, EU legislation in this area, and generally accepted guarantees for ensuring the genuine expression of the people's will. For the same purpose, the main provisions of current electoral legislation regarding the introduction of electronic voting and the organization of local elections are described, as are the types of local elections and electoral systems used in Ukraine. The content and correlation of the concepts of 'electronic democracy', 'electronic governance' and 'electronic voting' are also analyzed. To reveal the essence of the problem to which the qualification work is devoted, this text presents the views of various domestic and foreign political scientists, as well as institutions that have studied the prospects for implementing electronic voting, and the associated advantages and risks. The third subsection of Section 4 lists the organizational and technical tools of e-government that have already been implemented in Ukraine and which could be used to scale up e-democracy. The study's practical significance lies in its attempt to identify optimal e-voting models for local elections in Ukraine, considering the post-war context and the legal basis for introducing the analysed innovations. In the conclusions and proposals section, the author presents his vision for the introduction of electronic voting in local elections in post-war Ukraine.Item Управління спроможністю територіальних громад в умовах війни: стратегічні пріоритети сталого розвитку та багаторівневого управління(НЛТУ України, 2025) Франків Галина Петрівна; Frankiv HalynaУ роботі досліджено теоретичні і практичні аспекти забезпечення спроможності територіальних громад в умовах війни та визначено їх роль у досягненні сталого розвитку в кризових суспільно-економічних обставинах. На основі системного аналізу узагальнено наукові підходи до трактування категорій «спроможність територіальної громади» та «сталий розвиток», що дозволило уточнити їх змістове наповнення та визначити ключові компоненти, які впливають на здатність громад ефективно функціонувати в умовах підвищених ризиків і ресурсних обмежень. Здійснено оцінку сучасного стану функціонування територіальних громад у період повномасштабної війни, що дало змогу з’ясувати рівень їх адаптивності, стійкості та інституційної зрілості. Встановлено, що воєнні події спричинили значні зміни у сфері управління, фінансів, кадрового забезпечення, соціальної політики та розвитку інфраструктури. Виокремлено комплекс ключових викликів, серед яких: нестабільність фінансових надходжень, руйнування матеріально-технічної бази, зростання соціального навантаження, зниження економічної активності та зростання безпекових загроз. У дослідженні проаналізовано сучасні управлінські механізми, що застосовуються громадами для забезпечення стійкого функціонування в кризових умовах. Особливу увагу приділено стратегічному плануванню, програмно-цільовому підходу, розвитку партнерств, залученню зовнішніх ресурсів, необхідності цифровізації управління. Оцінено їх ефективність та визначено чинники, що обмежують потенціал їх застосування на місцевому рівні. На основі проведеного аналізу сформульовано стратегічні напрями підсилення спроможності територіальних громад, спрямовані на забезпечення сталого розвитку навіть за умов тривалих кризових викликів. До них віднесено розбудову інституційної та фінансової стійкості, модернізацію критичної інфраструктури, диверсифікацію економічної бази, посилення безпекових компонентів та розширення співпраці держави, бізнесу та громадськості. The diploma thesis addresses a relevant scientific problem concerning the theoretical and practical examination of the capacity of territorial communities under wartime conditions and the identification of their role in achieving sustainable development within a crisis-driven socio-economic environment. Based on a systemic analysis, the research generalizes scientific approaches to interpreting the categories of “territorial community capacity” and “sustainable development,” which makes it possible to clarify their conceptual content and determine the key components influencing the ability of communities to function effectively under conditions of heightened risks and resource constraints. The study provides an assessment of the current state of territorial communities during the period of full-scale war, enabling the identification of their levels of adaptability, resilience, and institutional maturity. The findings show that wartime realities have substantially transformed governance practices, financial stability, human resource provision, social policy implementation, and infrastructure development. A set of critical challenges has been identified, including financial instability, destruction of material and technical assets, increasing social burden, reduced economic activity, and escalating security threats. The thesis analyzes contemporary management mechanisms applied by communities to ensure stable functioning under crisis conditions. Special attention is given to strategic planning, program-targeted management, partnership development, attraction of external resources, and the need for digitalization of administrative processes. Their effectiveness is evaluated, and the factors limiting their applicability at the local level are identified. Тhe thesis formulates strategic directions for strengthening the capacity of territorial communities, aimed at ensuring sustainable development under prolonged crisis conditions. These directions include the enhancement of institutional and financial resilience, the modernization of critical infrastructure, the diversification of the economic base, the strengthening of security-related components, and the expansion of cooperation among the state, the business sector, and civil society.Item Взаємодія органів публічної влади та громадськості у збереженні єдності громад, населення яких виїхало з тимчасово окупованих територій(НЛТУ України, 2025) Соболенко Артем Ігорович; Sobolenko ArtemУ роботі досліджено теоретичні, практичні та правові аспекти взаємодії органів публічної влади та громадськості у збереженні єдності громад в умовах війни, а також соціально-економічні та інтеграційні процеси, пов’язані з внутрішнім переміщенням населення. Особлива увага приділена аналізу трансформації місцевих спільнот під впливом воєнних викликів, оцінці спроможності органів місцевого самоврядування оперативно реагувати на надзвичайні ситуації та забезпечувати прийом внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з наданням інфраструктурних і соціальних послуг на належному рівні. Наголошено на ролі реформи децентралізації у зміцненні економічної та фінансової стійкості громад, а також підвищенні автономії та здатності приймати управлінські рішення в кризових умовах. У роботі окремо розглянуто інструменти взаємодії громадянського суспільства та органів влади, які сприяють підтримці соціальної цілісності, зокрема моніторингову, аналітичну, інформаційну, та роз’яснювальну діяльність, а також механізми залучення волонтерських ініціатив, партнерства з міжнародними організаціями. Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правового забезпечення співпраці органів публічної влади та громадських організацій у воєнний період. Встановлено, що існуюча правова база створює умови для ефективної взаємодії, проте потребує удосконалення з точки зору прозорості, підзвітності та чіткого визначення функцій громадських інститутів. Запропоновано рекомендації щодо розробки, внесення змін до законодавства та запровадження правових механізмів підтримки нових форм взаємодії у кризових умовах. Проаналізовано соціально-економічні наслідки внутрішнього переміщення населення для приймаючих громад. Встановлено, що прибуття ВПО створює значний тиск на інфраструктуру, соціальні послуги та ринок праці, водночас стимулює розвиток місцевої економіки та волонтерських мереж. Визначено ключові фактори успішної інтеграції ВПО, серед яких комунікація, планування, гнучкість управлінських рішень, а також активна участь громадськості і ВПО у місцевих процесах. Сформульовано пропозиції щодо підвищення ефективності інтеграційних процесів. У роботі здійснено комплексний аналіз практик взаємодії влади та громадськості, оцінено механізми фінансової підтримки та соціальної інтеграції ВПО, а також розроблено рекомендації щодо підвищення єдності та стійкості громад у кризових умовах. Запропоновані заходи сприятимуть зміцненню соціальної згуртованості, підвищенню економічної активності, інтеграції ВПО у нове соціальне середовище та ефективному використанню потенціалу громадянського суспільства. Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, громади, місцеве самоврядування, громадянське суспільство, інтеграція, соціальна згуртованість, воєнні виклики. The study examines the theoretical, practical, and legal aspects of the interaction between public authorities and civil society in maintaining community cohesion during wartime, as well as the socio-economic and integration processes related to the internal displacement of population. Special attention is paid to the analysis of the transformation of local communities under the influence of wartime challenges, the assessment of the capacity of local self-government bodies to respond promptly to emergencies, and the provision of support for internally displaced persons (IDPs), including infrastructure and social services at an appropriate level. The role of the decentralization reform in strengthening the economic and financial stability of communities, enhancing their autonomy, and improving their ability to make management decisions under crisis conditions is emphasized. The study also examines the tools of interaction between civil society and authorities that contribute to maintaining social cohesion, including monitoring, analytical, informational, and explanatory activities, as well as mechanisms for engaging volunteer initiatives and partnerships with international organizations. Particular attention is given to the analysis of the legal framework for cooperation between public authorities and civil society organizations during wartime. It is established that the existing legal framework provides conditions for effective interaction; however, it requires improvement in terms of transparency, accountability, and clear delineation of the functions of civic institutions. Recommendations are proposed for the development, amendment, and implementation of legal mechanisms to support new forms of interaction in crisis conditions. The socio-economic consequences of internal displacement for host communities are analyzed. It is found that the arrival of IDPs creates significant pressure on infrastructure, social services, and the labor market, while simultaneously stimulating the development of the local economy and volunteer networks. Key factors for successful IDP integration are identified, including communication, planning, flexibility of management decisions, and active participation of both civil society and IDPs in local processes. Proposals are formulated to improve the effectiveness of integration processes. A comprehensive analysis of practices for interaction between authorities and civil society is carried out, mechanisms for financial support and social integration of IDPs are evaluated, and recommendations are developed to enhance community cohesion and resilience in crisis conditions. The proposed measures are expected to strengthen social solidarity, increase economic activity, facilitate the integration of IDPs into the new social environment, and promote effective use of the potential of civil society.Item Моделі ефективного управління електронними послугами на місцевому рівні з урахуванням орієнтації на результат та потреби сталого розвитку громад(НЛТУ України, 2025) Притула Володимир Михайлович; Prytula VolodymyrУ роботі досліджено теоретичні, та практичні аспекти управління електронними послугами на місцевому рівні, визначено їхній вплив на забезпечення сталого розвитку територіальних громад. Розглянуто нормативно-правові засади надання електронних адміністративних послуг в Україні, окреслено ключові проблеми правового регулювання. Визначено напрями удосконалення законодавчої бази відповідно до міжнародних стандартів та сучасних вимог цифровізації державного управління. У роботі розкрито організаційні та інформаційні аспекти функціонування системи електронних послуг у місцевому самоврядуванні, з урахуванням процесів децентралізації. Показано, що впровадження інтегрованих інформаційних систем, автоматизація процедур та цифровізація документації сприяють скороченню часу обслуговування, підвищенню прозорості та підзвітності адміністративних процесів. Значну увагу приділено аналізу міжнародного досвіду надання адміністративних послуг, зокрема використанню єдиних сервісних платформ, веб-порталів, електронного документообігу та інтеграції локальних і глобальних інформаційних мереж, що дозволяє підвищити ефективність, доступність і якість послуг. Окреслено сучасні виклики системи надання електронних послуг в Україні, серед яких нерівномірний доступ до швидкісного Інтернету, низький рівень цифрової грамотності населення, недостатня інтеграція реєстрів та обмежені фінансові ресурси громад. Аргументовано, що комплексне поєднання цифровізації процесів, модернізації законодавчої бази, впровадження сучасних організаційних моделей, управління якістю відповідно до міжнародних стандартів та активного залучення громадян створює умови для ефективного надання електронних послуг, підвищення прозорості і підзвітності органів місцевого самоврядування, а також для сталого розвитку територіальних громад. В роботі обґрунтовано пріоритетні заходи підвищення якості електронних послуг, серед яких забезпечення повного спектру базових адміністративних сервісів у центрах надання послуг, розвиток електронної взаємодії між національними та локальними реєстрами, удосконалення кібербезпеки та захисту персональних даних, розвиток цифрової грамотності громадян, оптимізація адміністративних процедур та створення механізмів зворотного зв’язку зі споживачами послуг. Показано, що впровадження таких заходів сприяє підвищенню ефективності місцевого самоврядування, доступності та якості послуг, зміцненню довіри громадян до органів влади та створює передумови для сталого розвитку громад у контексті сучасної цифрової економіки. The study examines the theoretical and practical aspects of managing electronic public services at the local level and identifies their impact on ensuring the sustainable development of territorial communities. Particular attention is devoted to analyzing the normative and legal framework governing the provision of electronic administrative services in Ukraine, as well as outlining key challenges associated with regulatory support. The research highlights priority directions for improving the legislative basis in accordance with international standards and the contemporary requirements of public sector digitalization. The study explores the organizational and informational dimensions of electronic service delivery within local self-government, taking into account the ongoing decentralization processes. It is demonstrated that the implementation of integrated information systems, the automation of administrative procedures, and the digitalization of documentation contribute to reducing service delivery time, enhancing transparency, and strengthening accountability within administrative processes. Considerable attention is paid to analyzing international practices in public service delivery, including the use of unified service platforms, web portals, electronic document management systems, and the integration of local and global information networks, all of which improve the efficiency, accessibility, and quality of services. The research identifies the key contemporary challenges facing Ukraine’s electronic service system, including uneven access to high-speed Internet, low levels of digital literacy among the population, insufficient integration of state and local registries, and limited financial capacity of local communities. It is argued that the combined implementation of process digitalization, modernization of the legal framework, adoption of modern organizational models, application of quality management approaches aligned with international standards, and active citizen engagement creates favorable conditions for effective electronic service delivery, increased transparency, and strengthened accountability of local self-government institutions, as well as for advancing the sustainable development of territorial communities. The study substantiates a set of priority measures aimed at improving the quality of electronic services. These include ensuring the availability of a full range of basic administrative services in service delivery centers, expanding electronic interoperability between national and local registries, strengthening cybersecurity and data protection, promoting digital literacy among citizens, optimizing administrative procedures, and developing mechanisms for effective user feedback. The findings demonstrate that the implementation of these measures enhances the performance of local self-government, improves service accessibility and quality, builds public trust in government institutions, and creates the necessary foundation for the sustainable development of communities within the contemporary digital economy.Item Публічно-приватне партнерство як механізм реалізації регіональної політики в галузі охорони здоров’я(НЛТУ України, 2025) Павленко Михайло Васильович; Pavlenko MykhailoУ дослідженні проаналізовано сучасний стан та ключові тенденції розвитку системи охорони здоров’я на регіональному рівні, що характеризуються нерівномірністю ресурсного забезпечення, потребою в модернізації інфраструктури та посиленням ролі місцевого самоврядування в управлінні медичною сферою. Наголошено, що децентралізація, автономізація медичних закладів та впровадження нових управлінських технологій створюють передумови для підвищення ефективності функціонування регіональних систем охорони здоров’я. Проаналізовано правові основи та моделі публічно-приватного партнерства, яке розглядається як дієвий інструмент залучення приватних інвестицій у розвиток медичної інфраструктури. Акцентовано, що ППП має значний потенціал для регіонального розвитку, оскільки дозволяє підвищувати якість медичних послуг, оптимізувати використання ресурсів і забезпечувати довгострокову стійкість проєктів. Узагальнення зарубіжного досвіду підтвердило, що ефективність ППП залежить від стабільності правового середовища, чітких процедур відбору партнерів, прозорості правового середовища, наявності інституційної підтримки, фінансових стимулів і рівнем взаємної довіри між партнерами. Виявлено бар’єри, що перешкоджають впровадженню ППП у регіональні медичні системи, серед яких правові прогалини, недостатня інституційна спроможність місцевої влади, інформаційна обмеженість, брак підготовлених кадрів та низький рівень довіри між державою і бізнесом. Оцінювання результативності вже реалізованих проектів ППП продемонструвало залежність їх ефективності від якості управління, кваліфікованого визначення потреб територій і здатності приватного партнера забезпечувати інноваційні рішення. Узагальнення отриманих результатів свідчить, що розвиток ППП у сфері охорони здоров’я потребує комплексного вдосконалення нормативно-правового середовища, створення інституційної підтримки на регіональному рівні, формування сприятливого інвестиційного клімату та впровадження сучасних стандартів управління. Це дозволяє розглядати ППП як ключовий інструмент модернізації регіональної медичної інфраструктури та підвищення доступності якісних медичних послуг. The research examines the contemporary state and key development trends of the healthcare system at the regional level, which are characterized by uneven resource provision, the need for infrastructure modernization, and the growing role of local self-government in managing the healthcare sector. It is emphasized that decentralization, the autonomization of healthcare institutions, and the introduction of new managerial technologies form the prerequisites for enhancing the effectiveness of regional healthcare systems. The study analyzes the legal foundations and models of public–private partnership, which is considered an effective instrument for attracting private investment into the development of healthcare infrastructure. The research highlights that PPPs possess significant potential for regional development, as they contribute to improving the quality of healthcare services, optimizing resource allocation, and ensuring the long-term sustainability of projects. A synthesis of international experience demonstrates that the effectiveness of PPPs depends on the stability of the legal environment, clearly defined procedures for partner selection, the transparency of regulatory frameworks, the availability of institutional support, financial incentives, and the level of mutual trust between the partners. The study identifies barriers hindering the implementation of PPPs within regional healthcare systems, including legal gaps, insufficient institutional capacity of local authorities, limited access to information, a shortage of qualified personnel, and a low level of trust between the state and the private sector. The assessment of existing PPP projects indicates that their effectiveness is determined by the quality of governance, the accuracy of identifying local needs, and the private partner’s ability to deliver innovative solutions. The synthesized findings suggest that the advancement of PPPs in the healthcare sector requires a comprehensive improvement of the regulatory environment, the establishment of institutional support mechanisms at the regional level, the creation of a favorable investment climate, and the implementation of modern governance standards. These factors allow public–private partnerships to be viewed as a key instrument for the modernization of regional healthcare infrastructure and for improving access to high-quality medical services.Item Світовий досвід відбудови економіки країн у повоєнний період: досвід для України.(НЛТУ України, 2025) Незнановський Михайло Ярославович; Neznanovskii MykhailoУ роботі досліджено теоретичні та практичні аспекти повоєнного відновлення економіки України, зокрема визначено характерні риси та ключові функції держави у процесі відновлення після війни. Особлива увага приділена аналізу світового досвіду успішної повоєнної реконструкції економік іноземних держав та можливостей його адаптації для України, що дозволяє оцінити перспективи та ризики, пов’язані з відбудовою економічного потенціалу країни. Визначено основні чинники ефективного відновлення, серед яких: відновлення виробничих потужностей із підвищеною енергоефективністю; залучення інвестицій; створення умов для стимулювання інноваційної та технологічної модернізації; забезпечення стійкого економічного зростання та соціальної включеності населення. У роботі проведено ґрунтовний аналіз моделей повоєнного відновлення економіки різних країн, зокрема застосування структурних реформ, розвитку інфраструктури та модернізації промислового сектору. Досліджено роль євроінтеграційного курсу як одного з основних факторів прискорення економічного зростання, покращення інвестиційного клімату та інтеграції України у міжнародні економічні процеси. Встановлено, що швидке запровадження реформ і реалізація стратегічних орієнтирів сприяє не лише відновленню економіки, але й залученню міжнародної допомоги, доступу до фінансових інструментів ЄС, програм макрофінансової підтримки та розвитку зв’язків з іноземними партнерами. На основі проведеного теоретичного та практичного аналізу сформульовано стратегічні напрями повоєнного відновлення України. До них належать підвищення ефективності державних та регіональних інституцій у процесі планування та реалізації відбудови, розвиток інноваційної та технологічної інфраструктури, сприяння залученню прямих іноземних інвестицій, модернізація промислового комплексу на засадах конкурентоспроможності та «зеленої» економіки, а також забезпечення інтеграції національної економіки у європейські та світові ринки. Реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню продуктивності праці, розвитку високотехнологічних виробництв, формуванню стабільного економічного середовища та стимулюванню інноваційної активності, що, у свою чергу, сприятиме сталому соціально-економічному розвитку України. Обґрунтовано важливість поєднання національних стратегій і міжнародного досвіду для ефективної реалізації повоєнного відновлення та забезпечення довгострокової економічної стійкості країни. The study examines the theoretical and practical aspects of Ukraine’s post-war reconstruction of economy, particularly identifying the characteristic features and key functions of the state in the process of reconstruction after the war. Special attention is given to the analysis of the global experience of successful post-war reconstruction of economy in foreign countries and the possibilities of its adaptation for Ukraine, which allows for an assessment of the prospects and risks associated with rebuilding the country’s economic potential. The main factors of effective recovery are identified, including: the restoration of production capacities with enhanced energy efficiency; attracting investments; creating conditions to stimulate innovation and technological modernization; and ensuring sustainable economic growth and social inclusiveness of the population. The study provides a thorough analysis of post-war reconstruction of economy models in different countries, including the implementation of structural reforms, infrastructure development, and industrial sector modernization. The role of the European integration course is examined as one of the main factors for accelerating economic growth, improving the investment climate, and integrating Ukraine into international economic processes. It is established that rapid implementation of reforms and the realization of strategic guidelines contribute not only to economic reconstruction but also to attracting international aid, access to EU financial instruments, macro-financial support programs, and the development of partnerships with foreign stakeholders. Based on the theoretical and practical analysis conducted, strategic directions for Ukraine’s post-war reconstruction of economy have been formulated. These include enhancing the efficiency of state and regional institutions in planning and implementing reconstruction, developing innovation and technological infrastructure, promoting the attraction of foreign direct investment, modernizing the industrial complex based on competitiveness and the “green” economy principles, and ensuring the integration of the national economy into European and global markets. The implementation of the proposed measures will contribute to increasing labor productivity, developing high-tech industries, creating a stable economic environment, and stimulating innovation activities, which, in turn, will promote sustainable socio-economic development in Ukraine. The study substantiates the importance of combining national strategies with international experience for the effective implementation post-war reconstruction of economy and ensuring the long-term economic resilience of the country.Item Розвиток та підтримка діяльності органів самоорганізації населення(НЛТУ України, 2025) Незнановська Зіновія Зіновіївна; Naznanovska ZinoviaУ роботі досліджено теоретичні та практичні аспекти функціонування органів самоорганізації населення в Україні як одного з ключових інструментів розвитку місцевої демократії, забезпечення участі громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні та підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Особлива увага приділена аналізу сутності органів самоорганізації населення, їхніх структурних і функціональних особливостей, а також принципів організації та здійснення діяльності, що дозволяє оцінити їхню роль у системі публічного управління та місцевого самоврядування. Визначено основні чинники доцільності існування ОСН, серед яких: забезпечення реальних можливостей для залучення членів територіальних громад до безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення; делегування частини функцій місцевих органів влади органам самоорганізації населення для зменшення адміністративного навантаження та підвищення оперативності прийняття рішень; формування умов для узгодження інтересів різних категорій громадян та запобігання конфліктам на локальному рівні. У роботі проведено ґрунтовний аналіз сучасних механізмів функціонування органів самоорганізації населення, що забезпечують адаптивність громадян до процесів децентралізації та сприяють оперативному вирішенню локальних проблем. Досліджено вплив активної діяльності ОСН на підвищення ефективності управлінських процесів у громадах, стимулювання громадянської активності та формування сталих моделей взаємодії між населенням і місцевими органами влади. Встановлено, що ефективне функціонування органів самоорганізації населення дозволяє не лише враховувати інтереси різних груп населення, а й забезпечувати баланс між громадськими потребами та ресурсними можливостями територіальних громад. На основі проведеного теоретичного та практичного аналізу сформульовано стратегічні напрями вдосконалення діяльності органів самоорганізації населення. До них належать підвищення рівня обізнаності населення про функції та досягнення ОСН, розвиток інформаційно-просвітницької роботи для зміцнення довіри та участі громадян у процесах місцевого управління, забезпечення фінансової та матеріальної підтримки органів самоорганізації населення, розвиток партнерських зв’язків із органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями, впровадження сучасних цифрових технологій та інструментів електронного управління, а також підвищення якості та оперативності прийняття управлінських рішень. Реалізація запропонованих заходів сприятиме не лише ефективному функціонуванню органів самоорганізації населення, а й сталому розвитку територіальних громад, підвищенню якості надання місцевих послуг, активізації громадянської участі та зміцненню демократичних засад управління на локальному рівні навіть за умов зростаючих соціальних, економічних та управлінських викликів. Обґрунтовано важливість органів самоорганізації населення як ефективного механізму громадської участі та інструменту підвищення ефективності місцевого самоврядування, що сприяє розвитку демократичної практики та формуванню активної, відповідальної та соціально орієнтованої громади. The study examines both theoretical and practical aspects of the functioning of community self-governance bodies bodies in Ukraine as one of the key instruments for the development of local democracy, ensuring citizen participation in decision-making at the local level, and enhancing the effectiveness of community self-governance bodies. Special attention is given to the analysis of the essence of community self-governance bodies, their structural and functional characteristics, as well as the principles guiding their organization and operation, which allows assessing their role within the system of public administration and local governance. The main factors justifying the existence of community self-governance bodies are identified, including the provision of real opportunities for members of territorial communities to directly participate in solving local issues; the delegation of certain functions of local authorities to community self-governance bodies to reduce administrative burden and improve the efficiency of decision-making; and the creation of conditions for reconciling the interests of different community groups and preventing conflicts at the local level. The work provides a comprehensive analysis of contemporary mechanisms of community self-governance bodies functioning that ensure citizens’ adaptability to decentralization processes and facilitate the prompt resolution of local problems. The influence of active community self-governance bodies engagement on improving the efficiency of management processes within communities, stimulating civic activity, and establishing sustainable models of interaction between citizens and local authorities is explored. It is demonstrated that effective community self-governance bodies functioning not only takes into account the interests of different population groups but also ensures a balance between public needs and the resource capacities of territorial communities. Based on the conducted theoretical and practical analysis, strategic directions for improving the functioning of community self-governance bodies are formulated. These include increasing public awareness of community self-governance bodies functions and achievements, developing educational and informational initiatives to strengthen trust and citizen participation in local governance, providing financial and material support, fostering partnerships with local authorities and civil society organizations, implementing modern digital tools and e-governance instruments, and improving the quality and timeliness of decision-making processes. The implementation of these measures will contribute not only to the effective functioning of community self-governance bodies but also to the sustainable development of territorial communities, enhancement of local service delivery, activation of civic engagement, and strengthening of democratic governance at the local level even under increasing social, economic, and administrative challenges. The study substantiates the importance of community self-governance bodies as an effective mechanism for civic participation and an instrument for improving local self-government, thereby promoting the development of democratic practices and the formation of active, responsible, and socially-oriented communities.Item Розвиток та підтримка діяльності органів самоорганізації населення(НЛТУ України, 2025) Біла Аліна ОлегівнаУ дослідженні розглянуто сучасний стан та ключові перспективи розвитку органів самоорганізації населення в територіальних громадах України, визначено їх роль у системі місцевого самоврядування та підвищенні ефективності громадської участі. Проаналізовано основні теоретичні підходи до функціонування органів самоорганізації населення, їх понятійний апарат та структуру, а також здійснено порівняльний огляд міжнародного досвіду, що дозволяє виділити найбільш ефективні моделі організації діяльності таких органів у різних країнах. Виявлено, що в Україні органи самоорганізації населення виконують роль представницьких структур, спрямованих на вирішення проблем місцевого значення, проте існують значні нормативні прогалини, нечіткі механізми взаємодії з органами місцевого самоврядування та недостатня законодавча регламентація їх прав і обов’язків. Робота також висвітлює нормативно-правові аспекти діяльності органів самоорганізації населення, зокрема механізми їх створення, легалізації, взаємодії з місцевими радами та старостатами, а також питання фінансового забезпечення та інституційного розвитку. На підставі аналізу проблемної практики та зарубіжного досвіду визначено основні напрями вдосконалення функціонування органів самоорганізації населення, що включають розширення повноважень, підвищення прозорості і підзвітності, удосконалення процедур створення , а також узгодження з діяльністю новостворених адміністративних структур. Особлива увага приділена формуванню сприятливих умов для активної участі громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні, розвитку партнерських взаємовідносин із органами місцевої влади та ефективному використанню ресурсів територіальної громади. Визначено ключові інструменти підтримки органів самоорганізації населення, що включають кадрове навчання, підготовку управлінських кадрів, створення інформаційних та навчальних центрів, а також можливості фінансового і матеріального забезпечення через місцеві бюджети. Отримані результати дозволяють констатувати, що розвиток органів самоорганізації населення є важливою складовою реформи місцевого самоврядування та зміцнення громадянського суспільства в Україні. Вони створюють передумови для підвищення рівня соціальної активності населення, формування ефективних механізмів участі громадян у життєдіяльності територіальних громад, а також сприяють вирішенню локальних соціально-економічних проблем на засадах законності, добровільності та підзвітності. Підкреслено необхідність комплексного підходу до інституалізації органів самоорганізації населення, включаючи вдосконалення законодавчої бази, розширення їх прав і повноважень, забезпечення матеріальної та фінансової підтримки, а також запровадження ефективних механізмів контролю та оцінки результативності їх діяльності. The study examines the current state and key prospects for the development of local self-governance bodies in territorial communities of Ukraine, defining their role within the system of local self-government and in enhancing the effectiveness of public participation. The main theoretical approaches to the functioning of local self- governance bodies, their conceptual framework, and structure are analyzed, and a comparative review of international experience is conducted, which allows identifying the most effective models of organizing the activities of such bodies in different countries. It has been found that in Ukraine, local self- governance bodies perform the role of representative structures aimed at addressing issues of local importance; however, significant regulatory gaps, unclear mechanisms of interaction with local self-government bodies, and insufficient legislative regulation of their rights and responsibilities remain. The study also highlights the legal and regulatory aspects of the functioning of local self-governance bodies, including mechanisms for their establishment, legalization, interaction with local councils and administrative units, as well as issues of financial support and institutional development. Based on the analysis of problematic practices and international experience, the main directions for improving the functioning of local self-governance bodies have been identified, including expanding their powers, increasing transparency and accountability, improving establishment procedures, and coordinating their activities with newly created administrative structures. Particular attention is given to creating favorable conditions for active citizen participation in local decision-making, developing partnership relations with local authorities, and ensuring the effective use of community resources. Key instruments for supporting local self-governance bodies are identified, including staff training, management capacity building, establishment of information and training centers, and opportunities for financial and material support through local budgets. The results indicate that the development of local self-governance bodies is an important component of local self-government reform and the strengthening of civil society in Ukraine. They create conditions for increasing social activity among citizens, forming effective mechanisms of community participation, and addressing local socio-economic issues based on legality, voluntariness, and accountability. The study emphasizes the need for a comprehensive approach to institutionalizing local self-governance bodies, including improving the legislative framework, expanding their rights and powers, ensuring material and financial support, and introducing effective mechanisms for monitoring and evaluating their performance.Item Децентралізація та дерегуляція у галузі лісового господарства: сучасні виклики та управлінські інструменти їх подолання(НЛТУ України, 2025) Стасенко Віталій ДенисовичУ роботі досліджено теоретичні, правові та практичні аспекти децентралізаційних і дерегуляційних процесів у лісовому господарстві України, визначено їхній вплив на формування сучасної моделі управління лісоресурсним потенціалом. Особливу увагу приділено аналізу ролі лісового господарства у соціально-економічному розвитку держави, його екологічному значенню, внеску у формування регіональної стійкості та забезпечення сталого розвитку територіальних громад. Розглянуто нормативно-правові засади функціонування галузі, що окреслюють ключові механізми охорони, відтворення і раціонального використання лісів, а також визначено напрями вдосконалення правового забезпечення відповідно до європейських стандартів та сучасних екологічних викликів. У роботі розкрито сутність децентралізації та дерегуляції в лісовому секторі, проаналізовано їхній вплив на підвищення ефективності управління лісовими ресурсами на місцевому та регіональному рівнях. Показано, що передача повноважень громадам, оптимізація регуляторного середовища та впровадження цифрових інструментів сприяють прозорості, підзвітності та оперативності прийняття рішень. Значну увагу приділено дослідженню міжнародного досвіду нагляду та контролю за лісами, зокрема використанню супутникових технологій, мобільних застосунків і систем сертифікації, які забезпечують високий рівень прозорості ланцюгів постачання та мінімізують ризики незаконних рубок. Окреслено сучасні виклики розвитку лісового сектору України, серед яких незаконний обіг деревини, недостатня цифровізація процесів контролю, обмежені фінансові ресурси громад та необхідність адаптації до вимог регламенту ЄС в цій сфері. Аргументовано, що комплексне поєднання фінансової децентралізації, технологічних інновацій, удосконалення системи сертифікації та модернізації нормативної бази створює умови для формування ефективної, прозорої та екологічно орієнтованої моделі управління лісами. Реалізація запропонованих стратегічних напрямів сприятиме підвищенню ефективності лісового господарства, посиленню екологічної безпеки, зміцненню довіри суспільства до інституцій управління та забезпеченню сталого розвитку галузі в умовах зростаючих соціально-економічних і природоохоронних викликів. The study examines the theoretical, legal, and practical aspects of decentralization and deregulation processes in Ukraine’s forestry sector and identifies their impact on shaping a modern model of forest resource management. Particular attention is paid to analyzing the role of forestry in the socio-economic development of the state, its ecological significance, its contribution to strengthening regional resilience, and ensuring the sustainable development of local communities. The research explores the normative and legal framework governing the sector, outlining key mechanisms for forest protection, reproduction, and rational use, as well as identifying priority directions for improving regulatory support in line with European standards and contemporary environmental challenges. The study reveals the essence of decentralization and deregulation in the forestry sector and assesses their influence on enhancing the efficiency of forest resource management at the local and regional levels. It is demonstrated that the transfer of powers to local communities, optimization of the regulatory environment, and the implementation of digital tools contribute to greater transparency, accountability, and operational efficiency in decision-making. Considerable attention is devoted to analyzing international practices of forest monitoring and control, including the use of satellite technologies, mobile applications, and certification systems that ensure high transparency of supply chains and minimize the risks of illegal logging. The research outlines key contemporary challenges faced by Ukraine’s forestry sector, including illegal timber circulation, insufficient digitalization of monitoring processes, limited financial capacity of local communities, and the need for adaptation to EU regulatory requirements in this field. It is argued that the integrated combination of financial decentralization, technological innovation, certification system improvement, and modernization of the legal framework creates favorable conditions for the formation of an efficient, transparent, and environmentally oriented forest management model. The implementation of the proposed strategic directions will contribute to enhancing the performance of the forestry sector, strengthening environmental security, increasing public trust in management institutions, and ensuring sustainable sectoral development under growing socio-economic and environmental pressures.Item Соціальні гарантії та статус державної служби в Україні в умовах реформування галузі (2022-2025)(НЛТУ України, 2024) Тесак Оксана Богданівна; Tesak OksanaМагістерська робота присвячена нагальним проблемам системи соціальних гарантій та статусу державних службовців в Україні, зокрема в умовах реформування державної служби у період 2022–2025 років. В роботі розкрито теоретичні аспекти публічної служби, визначені правові, соціальні й організаційні засади забезпечення соціальних гарантій державних службовців. Визначено особливості сучасного стану реалізації соціальних гарантій державних службовців в Україні в умовах воєнного стану, коли система соціальних гарантій стикається з новими викликами. Йдеться про економічну нестабільність, зростання соціальної напруги та посилення вимог до ефективності державного управління. Відзначено ключові проблеми і бар’єри, що впливають на якість та повноту соціального забезпечення. Наголошено основні виклики, що впливають на статус державної служби та соціальні гарантії. Визначено критерії та проведено порівняльний аналіз європейського досвіду економічного та соціального забезпечення державних службовців. Надані характеристики найбільш продуктивних систем соціальних гарантій різних країн, що сприяють залученню висококваліфікованих кадрів до державної служби. Розкрито питання соціального страхування, пенсійного забезпечення та організації системи стимулювання праці в європейських країнах. У рамках дослідження здійснено кореляційно-регресійний аналіз впливу ВВП на душу населення на заробітні плати державних службовців в Україні та країнах ЄС. У магістерській роботі обґрунтовано ті європейські практики, які доцільно адаптувати в Україні у період відновлення та повоєнної відбудови. The study provides a comprehensive analysis of the urgent problems of the system of social guarantees and the status of civil servants in Ukraine amid the reform of the civil service during the period 2022–2025. The research covers the theoretical aspects of public service, including the legal, social, and organizational foundations for ensuring social guarantees for civil servants. The peculiarities of the current state of implementation of social guarantees of civil servants in Ukraine in the conditions of martial law, when the system of social guarantees faces new challenges, are determined, such as economic instability, increased social tensions, and heightened demands for public administration efficiency. Particular attention is given to analyzing the key problems and barriers affecting the quality and completeness of social security provision. The main challenges affecting the status of civil service and social guarantees are emphasized. A comparative analysis of the European experience of economic and social security of civil servants was carried out. The characteristics of the most productive systems of social guarantees of various countries, which contribute to the attraction of highly qualified personnel to the public service, are provided. The issue of social insurance, pension provision and the organization of the labor incentive system in European countries is revealed. As part of the research, a correlation-regression analysis of the impact of GDP per capita on the salaries of civil servants in Ukraine and EU countries was conducted. The master's work substantiates those European practices that are expedient to adapt in Ukraine during the period of recovery and post-war reconstruction.Item Діджиталізація у виборчому процесі: виклики впровадження процедур електронного волевиявлення громадян(НЛТУ України, 2024) Співак Денис Юрійович; Spivak DenysУ роботі узагальнено теоретичні основи дослідження проблем впровадження діджиталізації в науковій літературі. Висвітлено найбільш успішні практики впровадження електронного волевиявлення зарубіжних країн та аргументовано можливості їх адаптації в Україні. Розкрито особливості сучасного стану та проблеми впровадження електронного голосування. Обґрунтовано заходи щодо забезпечення доступу, безпеки та прозорості виборчого процесу відповідно до запиту сучасного українського суспільства. Доведено доцільність імплементації діджиталізації в демократичних практиках. The work summarizes the theoretical foundations of the study of the problems of the digitalization implementation in scientific literature. The best practices of the implementation of electronic voting in foreign countries are highlighted and the possibilities of adaptation of such practices in Ukraine are argued. The current state and problems of the introduction of electronic voting are disclosed. Measures to ensure access, security and transparency of the election process in accordance with the demands of modern Ukrainian society are substantiated. The expediency of implementing digitalization in democratic practices is proven.Item Управління бюджетною діяльністю ОТГ в повоєнний період(НЛТУ України, 2024) Савка Наталія Володимирівна; Savka NataliiaУ магістерській роботі здійснено комплексний аналіз та теоретико-практичне обґрунтування особливостей управління бюджетною діяльністю об’єднаних територіальних громад (ОТГ) у контексті викликів воєнного та повоєнного періодів. У роботі розглядається проблема адаптації місцевих бюджетів до змінних умов, викликаних значними економічними та соціальними потрясіннями, що виникли внаслідок військової агресії та подальших деструктивних явищ. Основною метою дослідження є виявлення основних тенденцій у бюджетному управлінні, аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на фінансову спроможність громад, а також розробка дієвих стратегій стабілізації та розвитку бюджетної системи ОТГ в умовах післявоєнного відновлення. У процесі дослідження здійснено поглиблений аналіз соціально-економічного стану об’єднаних територіальних громад на прикладі Бібрської громади, що дозволяє ідентифікувати ключові фактори, які впливають на фінансово-бюджетну стабільність громади. Зокрема, розглянуто такі аспекти, як динаміка доходів і видатків бюджету, залежність від міжбюджетних трансфертів, структура місцевих податків і зборів, а також основні показники соціальної інфраструктури. Особливий акцент зроблено на проблемах, які постали перед громадою внаслідок війни, таких як зменшення податкових надходжень через руйнування економічної активності, підвищення соціальних витрат, спричинених потребами внутрішньо переміщених осіб, і суттєве пошкодження місцевої інфраструктури. Наукове значення роботи полягає у систематизації підходів до управління фінансовими ресурсами громад з урахуванням специфіки перехідного періоду від стану військових дій до стабілізації та відновлення. У роботі розроблено стратегічні напрямки вдосконалення бюджетного управління, серед яких пріоритетизація видатків, раціоналізація бюджетних ресурсів, залучення міжнародної фінансової допомоги, розвиток системи управління за програмно-цільовим методом та впровадження цифрових технологій у бюджетний процес. Також запропоновано заходи для стимулювання економічної активності на місцевому рівні, включаючи підтримку малого і середнього бізнесу, модернізацію соціальних послуг та інтеграцію інноваційних підходів до управління бюджетами громад. Дослідження базується на багаторівневому аналізі статистичних даних, вивченні законодавчої бази України, сучасних наукових дослідженнях і практичних кейсах функціонування територіальних громад в умовах кризових ситуацій. Отримані результати можуть бути використані органами місцевого самоврядування, експертами у сфері місцевих фінансів, а також науковцями, які займаються дослідженням проблем управління бюджетами ОТГ у період післявоєнного відновлення. In the master's thesis, a comprehensive analysis and theoretical-practical justification of the peculiarities of managing the budgetary activities of united territorial communities (UTCs) in the context of the challenges of the wartime and post-war periods have been carried out. The study addresses the problem of adapting local budgets to the changing conditions caused by significant economic and social shocks resulting from military aggression and subsequent destructive phenomena. The main goal of the research is to identify key trends in budget management, analyze the impact of external and internal factors on the financial capacity of communities, and develop effective strategies for stabilizing and developing the budgetary system of UTCs during the post-war recovery. The research involves an in-depth analysis of the socio-economic conditions of united territorial communities using the Bibrka community as an example, allowing the identification of key factors influencing the financial and budgetary stability of the community. In particular, aspects such as the dynamics of budget revenues and expenditures, dependence on intergovernmental transfers, the structure of local taxes and fees, and the main indicators of social infrastructure are examined. Special attention is paid to the problems faced by the community as a result of the war, such as reduced tax revenues due to the destruction of economic activity, increased social expenses driven by the needs of internally displaced persons, and significant damage to local infrastructure. The scientific significance of the thesis lies in the systematization of approaches to managing financial resources of communities, considering the specificities of the transition period from wartime to stabilization and recovery. The study develops strategic directions for improving budget management, including prioritization of expenditures, rationalization of budget resources, attracting international financial assistance, developing a program-targeted management system, and implementing digital technologies in the budgeting process. Measures to stimulate local economic activity are also proposed, including support for small and medium-sized businesses, modernization of social services, and integration of innovative approaches to community budget management. The research is based on a multi-level analysis of statistical data, the study of Ukrainian legislation, modern scientific research, and practical cases of territorial communities functioning under crisis conditions. The results obtained can be used by local self-government bodies, experts in the field of local finance, and researchers dealing with issues of managing UTC budgets during the post-war recovery period.Item Антикризове управління на регіональному рівні: особливості в умовах воєнного стану(НЛТУ України, 2024) Кокотко Святослав Ігорович; Kokotko SvyatoslavРобота присвячена дослідженню особливостей антикризового управління на регіональному рівні в умовах воєнного стану, з урахуванням міжнародних практик антикризового управління та контекстного антикризового управління в Україні. У роботі проаналізовано ключові аспекти функціонування системи антикризового управління в Україні, визначено її завдання та сутність у контексті сучасних викликів. Досліджено чинники, що спричиняють кризові ситуації в умовах воєнного стану, та виклики, які постають перед органами публічної влади в Україні. Значну увагу приділено аналізу нормативно-правової бази, яка регулює антикризове управління, та її ролі у забезпеченні ефективного реагування на надзвичайні ситуації. У рамках роботи вивчався міжнародний досвід подолання кризових ситуацій у країнах із досвідом воєнних дій, таких як Ізраїль, Боснія і Герцеговина, Косово, Північна Ірландія та Фінляндія. Оцінено можливості адаптації успішних практик до українських реалій з урахуванням історичного, культурного та соціально-економічного контексту. На основі проведеного аналізу запропоновано нові підходи до антикризового управління, які враховують специфіку регіонального рівня управління під час воєнного стану. Рекомендації включають: посилення координації між органами влади та громадськістю, активне використання цифрових технологій для підвищення ефективності управління, розвиток системи антикризових комунікацій, а також інтеграцію механізмів громадської участі в ухваленні рішень. Запропоновані заходи спрямовані на створення адаптивної, ефективної та стійкої системи управління кризами, яка сприятиме зменшенню наслідків кризових ситуацій і забезпеченню стабільності на регіональному рівні. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення системи публічного управління в Україні в сучасних військових реаліях на рівні регіонів (області, міжобласний рівень, а також рівень громад).Item Взаємодія органів публічної влади та громадськості у збереженні єдності громад, населення яких виїхало з тимчасово окупованих територій(НЛТУ України, 2024) Береговий Олексій Олександрович; Beregovy OleksiyРобота присвячена аналізу проблематики взаємодії органів публічної влади та громадськості у контексті збереження єдності громад в умовах війни, коли частина громад України зіткнулася з викликом – масовий виїзд населення з тимчасово окупованих територій. У роботі досліджено теоретичні засади взаємодії між органами влади та громадськістю, зокрема розкрито сутність та форми співпраці, а також нормативно-правову базу, що регулює ці процеси. Окрема увага приділена соціальним та психологічним аспектам функціонування громад в умовах міграційних процесів, спричинених вимушеним переселенням, а також проблемам адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Проаналізовано стратегічне планування взаємодії органів влади та населення з акцентом на моделі співпраці, що сприяють збереженню єдності громад, зокрема роль сучасних комунікаційних платформ та інформаційної політики. У прикладній частині роботи на прикладах Генічеської, Маріупольської, Бердянської та Мелітопольської громад розглянуто успішні кейси співпраці між органами публічної влади та громадськістю як в Україні, так і за кордоном, виявлено проблеми та виклики, які виникають при впровадженні подібних практик. Особливу увагу приділено інструментам інтеграції ВПО у місцеві громади через програми соціальної підтримки, а також формуванню культурного і соціального діалогу між переселенцями та місцевими мешканцями. Окрім цього, запропоновано підходи до залучення осіб, які виїхали з тимчасово окупованих територій, до процесів прийняття рішень, які стосуються підтримання зв’язків із рідними громадами, а також планування відродження тимчасово окупованих громад. Серед таких інструментів виділено формування локальних ініціативних груп та використання цифрових платформ для зворотного зв’язку. Робота пропонує конкретні рекомендації для удосконалення взаємодії з громадськістю задля забезпечення соціальної згуртованості та сталого розвитку громад.Item Аналіз передумов створення систем управління якістю публічних послуг у сервісно-орієнтованій державі(НЛТУ України, 2024) Нискогуз Марія Михайлівна; Nyskohuz MaryjaОпрацьовано теоретичні засади дослідження передумов створення систем управління якістю публічних послуг у сервісно-орієнтованій державі. Здійснено аналіз основних викликів, що впливають на ефективність, якість і доступність адміністративних послуг. Виклики, що впливають на ефективність, якість і доступність адміністративних послуг, можуть бути різноманітними та багатогранними. Для подолання цих викликів важливо впроваджувати реформи, спрямовані на спрощення процедур, підвищення кваліфікації працівників, розширення використання цифрових технологій та забезпечення більшої прозорості у наданні адміністративних послуг. Узагальнено основні сучасні методичні підходи та інструменти для оцінки якості надання адміністративних послуг: опитування задоволеності клієнтів; таємний покупець аналіз статистичних даних ; оцінка доступності інформації ; аудит процесів; оцінка цифрової доступності; порівняльний аналіз (бенчмаркінг) ; оцінка інклюзивності ; аналіз скарг та пропозицій; експертна оцінка. Використання комбінації цих методів дозволяє отримати комплексну оцінку якості адміністративних послуг та виявити напрямки для вдосконалення. Узагальнено сучасні методичні підходи та інструменти до оцінки якості надання адміністративних послуг. Вивчено вимоги стратегічних документів Європейського Союзу щодо управління якістю публічних послуг. Виявлено напрямки створення систем управління якістю публічних послуг у органах публічної влади та закладах охорони здоров’я України у контексті процесів Європейської інтеграції. Theoretical foundations have been developed for studying the prerequisites for creating quality management systems of public services in a service-oriented state. An analysis of the main challenges affecting the efficiency, quality and availability of administrative services was carried out. Challenges affecting the efficiency, quality and availability of administrative services can be varied and multifaceted. To overcome these challenges, it is important to implement reforms aimed at simplifying procedures, improving the skills of employees, expanding the use of digital technologies and ensuring greater transparency in the provision of administrative services. The main modern methodological approaches and tools for assessing the quality of administrative services are summarized: customer satisfaction survey; mystery shopper; analysis of statistical data; assessment of information availability; process audit; assessment of digital accessibility; comparative analysis (benchmarking); assessment of inclusiveness; analysis of complaints and proposals; expert assessment. Using a combination of these methods makes it possible to obtain a comprehensive assessment of the quality of administrative services and identify areas for improvement. Modern methodological approaches and tools for assessing the quality of administrative services are summarized. The requirements of the strategic documents of the European Union regarding the management of the quality of public services have been studied. The directions for creating quality management systems for public services in public authorities and healthcare institutions of Ukraine in the context of European integration processes have been identifiedItem Підвищення рівня професійної компетентності публічного службовця – зміни та виклики євроінтеграції(НЛТУ України, 2024) Борисова Лідія Олегівна; Borysova LidiiaУ роботі узагальнено основні підходи до дослідження теоретичних аспектів підвищення рівня професійної компетентності публічного службовця у контексті змін та викликів євроінтеграційних процесів. Для розуміння теоретичних засад компетентності публічних службовців вивчено основні поняття, які формують основу професійної компетентності в контексті державного управління. З’ясовано що, законодавча дефініція професійної компетенції державного службовця міститься у Законі України «Про державну службу» , а саме що професійна компетентність це здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку. Виявлено основні проблемні зони та виклики у системі розвитку рівня професійної компетентності публічного службовця в Україні . Здійснено аналіз поточного стану реформування системи підвищення кваліфікації в органах публічної влади України щодо підходів до розвитку рівня професійної компетентності публічного службовця у контексті завдань «Стратегії реформування державного управління України на 2022-2025 рр.» та процесів Європейської інтеграції. Розглянуто основні стратегічні пріоритети вдосконалення процесів підвищення рівня професійної компетентності публічного службовця в органах публічної влади країн Європейського Союзу. Вивчено досвід, щодо вдосконалення процесів підвищення рівня професійної компетентності публічного службовця в органах публічної влади країн Європейського Союзу. Вироблено пропозиції щодо можливості застосування успішних практик публічних служб країн ЄС у процесах розвитку персоналу закладів охорони здоров`я. Запропоновано можливі шляхи вдосконалення процесів підвищення рівня професійної компетентності публічного службовця у контексті змін та викликів Європейської інтеграції. The paper summarizes the main approaches to studying the theoretical aspects of increasing the level of professional competence of public servants in the context of changes and challenges of European integration processes. In order to understand the theoretical foundations of the competence of public servants, the main concepts that form the basis of professional competence in the context of public administration have been studied. It is found that the legal definition of the professional competence of a civil servant is contained in the Law of Ukraine "On Civil Service", namely that professional competence is the ability of a person to apply special knowledge, abilities and skills, within the limits of the powers determined by the position, to demonstrate appropriate moral and business qualities for proper performance of established tasks and duties, training, professional and personal development. The main problem areas and challenges in the system of developing the level of professional competence of public servants in Ukraine have been identified. An analysis of the current state of reforming the system of proficiency enhancement in public authorities of Ukraine was carried out regarding approaches to developing the level of professional competence of public servants in the context of the objectives of the “Strategy for Reforming the Public Administration of Ukraine for the 2022-2025 period’’ and the processes of European integration. The paper also examined the main strategic priorities for improving the processes of increasing the level of professional competence of public servants in public authorities of the European Union countries. The experience of improving the processes of increasing the level of professional competence of public servants in public authorities of the European Union countries was studied. Proposals have been made regarding the possibility of applying successful practices of public services of EU countries in the processes of personnel development of health care institutions. Possible ways to improve processes for increasing the level of professional competence of public servants in the context of changes and challenges of European integration are proposedItem Медична служби Збройних Сил України в умовах воєнного стану(НЛТУ України, 2024) Книгиницький Володимир Федорович; Knygynytsky VolodymyrДосліджено, що медична служба є однією із служб всебічного забезпечення діяльності ЗС України і складається з медичних підрозділів, частин, установ, закладів та органів управління. Медична служба призначена для медичного забезпечення військ (сил) у мирний і воєнний час. Узагальнено основні завдання медичної служби Збройних Сил України в умовах мирного та воєнного стану: забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності органів управління Медичних сил, медичної служби військових частин і військово-медичних закладів; організація та проведення медичних заходів щодо збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців; організація та проведення лікувально-профілактичних заходів серед особового складу ЗС України; участь у комплектуванні ЗС України особовим складом; надання медичної допомоги ветеранам військової служби та іншим особам; забезпечення військ (сил) медичним майном та спеціальною медичною технікою; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації медичного персоналу; підготовка особового складу військ (сил) з тактичної медицини. Виявлено основні проблемні зони та виклики щодо діяльності медичної служби Збройних Сил України в умовах воєнного стану. Здійснено аналіз поточного стану функціонування медичної служби ЗСУ у контексті завдань впровадження стандартів НАТО . З’ясовано, що модульний підхід до побудови системи медичного забезпечення сприяє підвищенню функціональних спроможностей медичних підрозділів та військово-медичних закладів на всіх рівнях медичного забезпечення, забезпечує сумісність медичних служб ЗС України та інших складових сил оборони між собою та з національними медичними ресурсами, а також з медичними службами збройних сил держав – членів НАТО. Вироблено рекомендації, які можуть сприяти вдосконаленню медичного забезпечення військ у контексті завдань впровадження стандартів НАТО до діяльності структур медичної служби Збройних Сил України. It has been studied that the medical service is one of the services of comprehensive support for the activities of the Armed Forces of Ukraine and consists of medical units, units, institutions, establishments and management bodies. The medical service is intended for medical support of troops (forces) in peacetime and wartime. The main tasks of the medical service of the Armed Forces of Ukraine in peacetime and wartime are summarized: ensuring high combat and mobilization readiness of the management bodies of the Medical Forces, the medical service of military units and military medical institutions; organizing and conducting medical measures to preserve and strengthen the health of servicemen; organizing and conducting medical and preventive measures among the personnel of the Armed Forces of Ukraine; participating in the staffing of the Armed Forces of Ukraine with personnel; providing medical care to veterans of military service and other persons; providing troops (forces) with medical property and special medical equipment; training, retraining and advanced training of medical personnel; training of personnel of troops (forces) in tactical medicine. The main problem areas and challenges regarding the activities of the medical service of the Armed Forces of Ukraine under martial law were identified. The current state of functioning of the medical service of the Armed Forces of Ukraine in the context of the tasks of implementing NATO standards was analyzed. It was found that the modular approach to building a medical support system contributes to increasing the functional capabilities of medical units and military medical institutions at all levels of medical support, ensures the compatibility of the medical services of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces with each other and with national medical resources, as well as with the medical services of the armed forces of NATO member states. Recommendations were developed that can contribute to improving the medical support of the troops in the context of the tasks of implementing NATO standards in the activities of the medical service structures of the Armed Forces of Ukraine.Item Впровадження європейських стандартів у системі кадрової політики публічної служби України – вимоги процесу вступу до ЄС(НЛТУ України, 2024) Матолінець Наталія Василівна; Matolinets NataliyaВиявлено основні проблемні зони та виклики кадрової політики публічної служби України . Здійснено аналіз поточного стану реформування державної кадрової політики публічної служби України у контексті завдань впровадження європейських стандартів. Узагальнено стратегічні пріоритети реформування системи кадрової політики органів публічної влади. Ефективний процес відновлення та вступ до ЄС залежать від сильних державних інституцій, які неможливо розвинути без реформування органів публічної влади. З’ясовано, що процес вступу до Європейського Союзу вимагає від країни-кандидата відповідності ряду критеріїв, відомих як Копенгагенські критерії. Щодо впровадження європейських стандартів у систему кадрової політики публічної служби України, важливими є наступні аспекти: 1. Адміністративна спроможність. 2. Реформа державного управління. 3. Антикорупційні заходи. 4. Професійний розвиток та навчання. 5. Рівний доступ до служби.6. Соціальний діалог. Визначено , основні підходи до впровадження європейських стандартів у системі кадрової політики публічної служби України у контексті вимог процесу вступу до ЄС : системне реформуваня, впровадження европейських принципів та засад меритократії, забезпечення прозорості та підзвітності, професійний розвиток та підвищення кваліфікації . Опрацьовано вимоги процесу вступу до ЄС : процеси та інструменти імплементації актів права Європейського Союзу у сфері кадрової політики публічної служби України. Вироблення рекомендацій щодо стратегічних напрямків забезпечення прозорого найму та процесу відбору на основі заслуг. Напрацьовано шляхи імплементації вимог процесу вступу до ЄС у системі кадрової політики публічної служби України до системи управління закладами охорони здоров’я, у контексті національних стратегічних документів з розвитку системи охорони здоров’я України . The main problem areas and challenges of the personnel policy of the public service of Ukraine have been identified. An analysis of the current state of reforming the state personnel policy of the public service of Ukraine is carried out in the context of the tasks of introducing European standards. The strategic priorities of reforming the personnel policy system of public authorities are summarized. An effective recovery process and accession to the EU depend on strong state institutions, which cannot be developed without reforming public authorities. It is found that the process of joining the European Union requires the candidate country to meet a number of criteria known as the Copenhagen criteria. Regarding the introduction of European standards into the personnel policy system of the public service of Ukraine, the following aspects are important: 1. Administrative ability. 2. State administration reform. 3. Anti-corruption measures.4. Professional development and training. 5. Equal access to the service. 6. Social dialogue. The main approaches to the introduction of European standards in the personnel policy system of the public service of Ukraine have been identified in the context of the requirements of the EU accession process: systemic reform, implementation of European principles and principles of meritocracy, ensuring transparency and accountability, professional development and improvement of professional skills. The requirements of the process of accession to the EU were elaborated: processes and tools of implementation of the legal acts of the European Union in the field of personnel policy of the public service of Ukraine. Recommendations have been made regarding strategic directions for transparent recruitment and merit-based selection process. Ways have been worked out to implement the requirements of the process of joining the EU in the personnel policy system of the public service of Ukraine and in the management system of healthcare facilities in the context of national strategic documents on the development of the healthcare system of Ukraine.Item Актуальні питання управління персоналом в органах державної влади(НЛТУ України, 2024) Павлусь Марія Ярославівна; Pavlus MariiaУ магістерському дослідженні за темою: «Актуальні питання управління персоналом в органах державної влади» узагальнено стратегічні пріоритети реформування системи управління персоналом в органах державної влади України. Виявлено основні проблемні зони та виклики кадрової політики публічної служби України .Здійснено аналіз поточного стану реформування системи управління персоналом в органах державної влади України у контексті завдань «Стратегії реформування державного управління України на 2022-2025 рр.» та процесів Європейської інтеграції. З’ясовано, що відповідно до Європейських принципів державна служба повинна бути професійною, доброчесною, політично нейтральною, базуватися на заслугах, бути орієнтованою на громадян. Потребує подальшого вдосконалення і відновлення процедура проведення конкурсів на посади державної служби у відповідність з європейськими стандартами. Крім того, необхідно залучати більш кваліфікованих кандидатів, процедура відбору також повинна відповідати умовам соціального дистанціювання. Найбільш складним залишається питання щодо подальшої реалізації механізму нарахування заробітної плати державних службовців : непрозорим у зв’язку з неврегульованим і необмеженим розміром надбавок; варіативна частина виплати є надто високою. Таким чином, запровадження класифікації посад державної служби та реформування системи оплати праці, подальше впровадження інтегрованої інформаційної системи управління людськими ресурсами в державних органах (HRMIS) є ключовими для подальшого прогресу в цій галузі та досягнення європейських принципів державного управління. Вироблення рекомендацій щодо стратегічних напрямків вдосконалення системи управління персоналом органів державної влади , а саме забезпечення прозорого найму та процесу відбору на основі заслуг , а також впровадження системи класифікації посад. Напрацьовано шляхи імплементації вимог стратегічних документів ЄС та ОЕСД до процесів вдосконалення системи управління персоналом закладів охорони здоров’я, у контексті національних стратегічних документів з розвитку системи охорони здоров’я України . The study of master's student on the topic: “Current issues of personnel management in public authorities" summarizes the strategic priorities of reforming the personnel management system in public authorities of Ukraine. The main problem areas and challenges of the personnel policy of the public service of Ukraine were identified. An analysis of the current state of reforming the personnel management system in the public authorities of Ukraine was carried out in the context of the objectives of the "Strategy for reforming the public administration of Ukraine for 2022-2025" and processes of European integration. It is found that according to the European principles, the civil service must be professional, virtuous and honest, politically neutral, merit-based, and citizen-oriented. The procedure for conducting competitions for civil service positions needs to be further improved and renovated in accordance with European standards. In addition, it is necessary to attract more qualified candidates, the selection procedure must also comply with the conditions of social distancing. The most difficult issue remains the further implementation of the civil servants' salary calculation mechanism: it is not transparent due to the unregulated and unlimited amount of allowances; the variable part of the payout is too high. Thus, the introduction of the classification of civil service positions and the reform of the remuneration system, the further implementation of the integrated human resources management information system in public bodies (HRMIS) are key to further progress in this area and the achievement of European principles of public administration. Recommendations have been developed on strategic areas for improving the personnel management system of public authorities, namely, ensuring transparent recruitment and merit-based selection process, as well as implementation of the job classification system. Ways have been developed to implement the requirements of EU and OECD strategic documents for the processes of improving the personnel management system of healthcare institutions in the context of national strategic documents on the development of the healthcare system of Ukraine.Item Актуальні питання управління персоналом в органах місцевого самоврядування(НЛТУ України, 2024) Островська Ольга Іванівна; Ostrovska OlhaУ роботі проведено комплексний аналіз теоретико-методологічних засад управління персоналом у органах місцевого самоврядування. Розглянуто основні теоретичні аспекти управління персоналом включаючи специфічні підходи, що враховують суспільний інтерес та особливості організаційної структури у органах місцевого самоврядування. Особливу увагу приділено формуванню правових основ управління персоналом у органах місцевого самоврядування, зокрема правовим регуляціям та нормативно-правовій базі, що забезпечують діяльність. Також проведено аналіз світових тенденцій у сфері управління персоналом у органах місцевого самоврядування, що дозволило визначити інноваційні підходи та методи, які сприяють підвищенню ефективності та якості управління кадрами. Проаналізовано сучасний стан управління персоналом у органах місцевого самоврядування, зокрема на прикладі Комунального некомерційного підприємства львівської обласної ради "Центр спортивної медицини і реабілітації " , що дало змогу оцінити специфічні виклики та успішні практики в рамках національних реалій. Запропоновано шляхи вирішення виявлених проблем, зокрема за рахунок підвищення інвестицій у стимулювання розвитку кадрів, досліджено чинники, які визначають систему матеріальних стимулів медичних кадрів та підходи до розвитку медичного персоналу, спрямовані на підвищення мотивації. The paper provides a comprehensive analysis of the theoretical and methodological principles of personnel management in local government bodies. The main theoretical aspects of personnel management are considered, including specific approaches that take into account the public interest and the features of the organizational structure in local government bodies. Particular attention is paid to the formation of the legal foundations of personnel management in local government bodies, in particular, legal regulations and the regulatory framework that ensure activity. An analysis of global trends in the field of personnel management in local government bodies was also conducted, which makes it possible to identify innovative approaches and methods that contribute to increasing the efficiency and quality of personnel management. The current state of personnel management in local government bodies is analyzed, in particular, using the example of the Municipal Non-Profit Enterprise of the Lviv Regional Council "Center for Sports Medicine and Rehabilitation", which made it possible to assess specific challenges and successful practices within the framework of national realities. Ways to solve the identified problems are proposed, in particular by increasing investments in stimulating personnel development, factors that determine the system of material incentives for medical personnel and approaches to the development of medical personnel aimed at increasing motivation are investigated.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »