205 Лісове господарство / Forestry

Permanent URI for this collection

http://194.44.236.27/handle/123456789/751

Browse

Browsing 205 Лісове господарство / Forestry by Subject "forest durability"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Всихання ялинників у різних лісорослинних умовах Горган (Українські Карпати)
    (НЛТУ України, 2023-03-21) Зейналян Артур Мелікович; Zeinalian, A.
    У роботі на основі комплексних лісівничих досліджень для різних лісорослинних умов Горган: дано оцінку стійкості ялинових лісів і чинникам її формування; висвітлено висотно-поясні та лісівничо-таксаційні особливості всихання ялинників, їх вплив на структурні зміни насаджень і динаміку утворення у них мертвої деревини; з'ясовано лісівничий стан таких деревостанів і процесів природного відновлення у них; подано пропозиції щодо удосконалення ведення господарства у всихаючих ялинниках. На підставі аналізу науково-лісівничої літератури та відомчої інформації зазначено, що ялина європейська, як найбільш поширена в Українських Карпатах лісотвірна порода, характеризуючись високою продуктивністю є малостійкою до вітрової і снігової діяльності, літніх високих температур, сухої погоди, пізніх весняних заморозків та кореневих гнилей. Найменшою стійкістю відзначаються насадження ялини в дубових і ялицевих типах лісу передгір’я та низькогір´я (300-800 м над рівнем моря), що зумовлено впливом на неї 6-7 видів шкідливих метеочинників. Значно стійкіші вони у гірських поясах мішаних і, особливо, чистих ялинових лісах (900-1200 м і більше), де із зростанням висоти кількість небезпечних для ялини метеоявищ зменшується із 5 до 2 видів. Зроблено висновок, що в умовах потепління клімату на процеси всихання ялини здатні впливати і місцеві фактори – абіотичні (метеорологічні і рельєфно-ґрунтові), біотичні (лісівничо-таксаційні і санітарний стан лісу) та лісогосподарська діяльність. Найбільше це властиво досить складному за природними умовами карпатському масиву Горган із частими вітровалами і сніголомами лісу, обвально-осипними і зсувними процесами, що підсилюють всихання ялинників. Мало сприяє їх запобіганню структура лісів, оскільки частка ялинників у них сягає 70 % та господарська діяльність із значною питомою вагою суцільнолісосічних рубок (38 %) і невеликою часткою заходів із оздоровлення лісів (10 %). Для досягнення мети досліджень – кількісної оцінки всихання ялинників Горган у різних лісорослинних умовах і їх лісівничо-таксаційних наслідків, використано загальноприйняті у лісівництві методики за трьома напрямками. 1. Аналізі наукових літературних джерел, даних кліматичних довідників та матеріалів реляційної бази лісовпорядкування для визначення абіотичних і лісівничих чинників формування стійкості і процесів всихання ялинників, їх кількісних характеристик та територіального поширення. 2. Аналізу матеріалів відведення ділянок всихаючих ялинників до вибіркових і суцільних санітарних рубок у 2011-2019 роках на висотно-лісівничому профілі у діапазоні 350-1450 м над рівнем моря, що охоплював Богородчанське, Манявське й Гутянське лісництва ДП «Солотвинське ЛГ». До аналізу було задіяно 362 осередки всихання із описанням їх рельєфно-ґрунтових умов і лісівничо-таксаційних особливостей деревостанів. Водночас на цьому профілі аналізувалися осередки кореневої губки у ялинниках за 2019-2021 роки та показники пошкодження деревостанів найсильнішим за останні десятиліття вітровалом в лютому 2020 року, а також товарність призначеної до рубки деревини. 3. Проведенням лісівничо-таксаційних досліджень на пробних площах для з’ясування динамічних змін структури всихаючих ялинників, оцінки накопичення в них сухостою й мертвої лежачої деревини, особливостей природного відновлення, стану й пошкодженості дерев. Дослідні об'єкти приурочувалося до висотного профілю у діапазоні 300-1175 м над рівнем моря із закономірною зміною типів лісу. Аналіз відомчих матеріалів показав, що за останнє десятиліття в передгірних і гірських умовах Горган процеси всихання ялинників охоплюва-ли майже 13 % лісового фонду, із найбільшим їх розвитком в нижньому гірському поясі буково-ялицевих лісів – понад 18 %. На 94 % площі цього явища спостерігається часткове всихання, а на 6 % – суцільне. Ці процеси носять перманентний характер із значною мінливістю із року в рік. Осередки всихання у 75 % випадків збігаються із ділянками вітровалів та кореневих гнилей, створюючи критичні ситуації у лісах. З'ясовано, що провідний абіотичний фактор усихання ялини – висота рельєфу. Він найбільше проявляється у мішаних дубових, ялицевих і букових типах лісу у висотному діапазоні 350-1150 м над рівнем моря, де сконцентровано 95 % площ всихання. Найбільш вразливі до нього насадження на висотах до 900 м. На вищих рівнях (пояс ялинових лісів) ці явища несуттєві. Часткове всихання ялинників зростає із передгірних ялицево-дубових до гірських буково-ялицевих лісів, а в подальшому зменшується у буково-ялицево-ялинових лісах і зникає у ялиновому поясі. Для суцільного всихання властиве незначне рівномірне зростання у міру зміни висоти місцевості. На інсольованих схилах стійкість лісу нижча, ніж на тіньових. Результати кореляційного аналізу свідчать, що залежність стійкості ялинників і показників їхнього всихання від гіпсометричних рівнів гірських схилів досить висока з коефіцієнтами 0,80-0,98. Процеси всихання значно залежать від лісорослинних умов, віку, складу і повноти деревостанів. У багатих умовах частка площ всихання в п’ять разів менша, ніж у відносно багатих, а площа їх осередків зменшується на 20 %. У сирих умовах частка площ всихання в 50 разів менша, порівняно з вологими ділянками, а площа їх осередків скорочується втричі. Інтенсивність всихання максимальна у період кульмінації поточного приросту породи, після чого із збільшенням віку сповільнюється. Найчастіші процеси всихання в насадженнях із часткою ялини у їх складі понад 3-5 одиниць, віком 40-60 років і повнотою 0,7-1,0. Наведено емпіричні залежності всихання від таксаційних показників деревостанів. Виявлено, що у передгір’ї важлива роль у поширенні всихання похідних ялинників належить ландшафтно-лісівничим особливостям лісових масивів та їх розміщенню серед безлісних угідь. Найстійкішими до нього є внутрішньо-лісові ділянки, менш стійкими є насадження, які межують з полянами, зрубами й молодняками, та вразливі до явища ділянки біля узлісь. Дослідження на пробних площах показали, що всихаючі ялинники різних типів лісу Горган мають складну трьохярусну структуру (за класифікацією дерев IUFRO). У підлеглих ярусах деревостанів у гірських умовах різко збільшується частка ялиці білої (до 80 %) та бука лісового (до 15 %). Слабше ці процеси протікають у похідних ялинниках передгір'я, де у підлеглих ярусах є значна частка супутніх порід (береза і осика) та невелика кількість головних порід (дуб звичайний і ялиця). У верхній частині гір ці яруси закономірно формує ялина. Результативність вирощування ялини неоднакова у різних лісорослинних умовах. Ця порода малоперспективна у передгірних лісах. У низькогір'ї лісівничими заходами можна забезпечити контроль всихання ялини. Проте вирощування породи тут ризиковане через високу конкурентність ялиці. Із збільшенням висоти схилів ця загроза зменшується. В умовах гірських мішаних ялинових лісів правильно проведені лісівничі заходи сприяють формуванню корінних високопродуктивних деревостанів. За відсутності у них рубок ялина зберігає свої позиції у верхньому ярусі, а в підлеглих ярусах поширюється ялиця і бук. У верхній частині схилів формуються корінні ялинники низької продуктивності. аналіз ступеня розкладу мертвої деревини свідчить, що у ялинниках різних лісорослинних умов часові процеси їх усихання мінливі. У передгір’ї вони були найбільшими у 2000-2010 роках, після чого поступово знизилися. Подібна динаміка властива й для ялини у низькогірних ялицевих лісах. В умовах ялинового поясу це явище інтенсифікувалося із 2005-2010 роках й триває досі. Тут воно найбільше приурочене до крутих ділянок південних схилів із щебенистими ґрунтами. Тут воно найбільш приурочене до стрімких ділянок схилів південних експозицій із щебенистими грунтами. За комплексом критеріїв найгірші умови життєвості і товарності ялини властиві для передгірних умов, а найкращі – у ялинових типах лісу. У верхній частині ялинового поясу добра життєвість породи, але низька її товарність. У ялицевих типах лісу ці показники ялини характеризуються середніми значеннями. Аналогічні зміни у висотному напрямку властиві також зустрічності різних видів пошкоджень породи. Облік природного відновлення показує, що в усіх типах лісу під наметом ялинників наявний благонадійний підріст чисельністю від 5 до 32 тис. шт.∙га-1 у якому здебільшого панує ялиця (у середньому 6,5 тис. шт.∙га-1), у меншій мірі – ялина (пересічно біля 3 тис. шт.∙га-1). Із збільшенням повноти деревостану зменшується чисельність середнього і крупного підросту. Вибіркові санітарні рубки сприяють зростанню чисельності дрібного підросту до 17-32 тис. шт. ∙ га-1. На більшості ділянок за сприяння природному поновленню можливе формування стійких корінних деревостанів складної структури. Певними проблемами у цьому відношенні відзначаються передгірні місцезростання, і меншою мірою, сусідні низькогір'я. З метою оздоровлення всихаючих ялинників та формування стійких корінних деревостанів рекомендується комплекс оздоровчих лісогосподарсь-ких заходів у гірських умовах приурочувати до південних схилів у висотному діапазоні 450-900 м над рівнем моря, а також на всіх крутих схилах із кам’янистими ґрунтами; а у передгірних умовах – до ділянок лісових масивів, прилеглих до безлісних угідь. При цьому під особливою увагою повинні бути уже зазначені найбільш вразливі до розвитку шкідливого явища категорії ялинників. Для вирощування похідних ялинників малоперспективними є передгірні умови, у меншій мірі – сусідні нижньогірські ялицеві ліси. Найкращі умови для формування ялинників у їх висотному поясі, незалежно від систем ведення в них лісового господарства. Необхідна також мінімізація пошкоджень дерев під час проведення санітарних рубок та сприяння природному відновленню у ялинниках лісівничими заходами.