DSpace 7

DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:

  • easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
  • open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
  • issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI

Join an international community of leading institutions using DSpace.

The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.

  • Demo Site Administrator = dspacedemo+admin@gmail.com
  • Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
  • Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
  • Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Photo by @inspiredimages
 

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Recent Submissions

No Thumbnail Available
Item
Предметний дизайн в сучасній системі сценографії: практика, перспективи
(НЛТУ України, 2024-01-29) БОГОМАЗОВ ДЕНИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Кваліфікаційна робота магістра виконана згідно тематичного плану наукових досліджень кафедри дизайну НЛТУ України. Об’єктом дослідження є предметний дизайн в сучасній сценографії . Предмет дослідження - театральне мистецтво та його складова – сценографія. Метою роботи є дослідження ролі предметного дизайну у створенні театрального образу, впливу сучасних вимог до театральних вистав на сценографію. Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (36 найменувань), додатків та інформаційного банеру. Повний обсяг дослідження – 114 сторінок. Робота включає банер з анотованим викладом змісту наукового дослідження та доповнюючого його ілюстративного ряду і розробки власної дизайн-пропозиції. Одночасно з науковим дослідженням було розроблено предметний дизайн сучасної сценографії на прикладі вистави «Носороги», Е.Йонеско. The qualification work of the master's level of higher education is performed on the topic: “Object design in the modern scenography system: practice, prospects” The master's qualification work was carried out according to the thematic research plan of the Design Department of the National Laboratory of Technology of Ukraine. The object of research is object design in the modern scenography system. The subject of research is theatrical art and its component – scenography. The purpose of the work is study of the role of object design in the creation of a theatrical image, influence of modern requirements for theatrical performances on scenography. The qualification work consists of an introduction, three chapters, conclusions, a list of references (36 titles), appendices and an information banner. The total volume of the research is 114 pages. The work includes a banner with an annotated presentation of the content of the research and its complementary illustrative series and the development of its own design proposal. Simultaneously with the scientific research, the subject design of modern scenography was developed based on the example of the play "Rhinoceros" by E. Ionesco.
No Thumbnail Available
Item
Концепція дизайну науково-дослідницької підводної станції
(НЛТУ України, 2024-01-29) Вакулик Микола Русланович
Ця магістерська робота присвячена розробці концепції дизайну інтер'єру науково-дослідницької підводної станції, яка може стати важливим елементом дослідження світового океану і збереження морських екосистем. Враховуючи актуальні екологічні виклики, що постали перед Україною, зокрема наслідки руйнування Каховської ГЕС, створення такої станції сприятиме моніторингу екосистем, дослідженню підводних ресурсів та розвитку наукових програм. Робота складається з кількох розділів, у яких розглянуто історичний розвиток підводних дослідницьких станцій, досвід їх експлуатації та сучасні тенденції в їхньому дизайні. Основна увага приділяється функціональному і естетичному наповненню приміщень станції, яке повинно забезпечувати комфорт і безпеку для команди. Запропоновані рішення орієнтовані на високий рівень ергономіки, використання спеціальних матеріалів для стійкості до підводних умов, а також впровадження біофільних елементів для зменшення стресу під час тривалого перебування під водою. Автор також аналізує сучасні матеріали і технології, такі як наноматеріали з антибактеріальними та самоочисними властивостями, що підвищують безпечність і гігієнічність середовища. Окремі розділи роботи присвячені проектуванню лабораторій, житлових та технічних приміщень станції, де передбачено адаптивне планування для можливого комерційного використання або туристичних відвідувань. У результаті виконаного дослідження розроблено унікальну концепцію дизайну, яка є не лише практичною, але й естетичною, відображаючи ідею гармонійного співіснування людини з підводним світом.  This master's thesis is devoted to the development of the concept of the interior design of a research underwater station, which can become an important element in the study of the world's oceans and the preservation of marine ecosystems. Taking into account the current environmental challenges facing Ukraine, in particular the consequences of the destruction of the Kakhovskaya HPP, the creation of such a station will contribute to the monitoring of ecosystems, the study of underwater resources and the development of scientific programs. The work consists of several chapters, in which the historical development of underwater research stations, the experience of their operation and modern trends in their design are considered. The main attention is paid to the functional and aesthetic filling of the premises of the station, which should ensure comfort and safety for the team. The proposed solutions are focused on a high level of ergonomics, the use of special materials for resistance to underwater conditions, as well as the introduction of biophilic elements to reduce stress during a long stay under water. The author also analyzes modern materials and technologies, such as nanomaterials with antibacterial and self-cleaning properties that increase the safety and hygiene of the environment. Separate sections of the work are devoted to the design of laboratories, residential and technical premises of the station, where adaptive planning is provided for possible commercial use or tourist visits. As a result of the research, a unique design concept was developed, which is not only practical, but also aesthetic, reflecting the idea of harmonious coexistence of man with the underwater world.
No Thumbnail Available
Item
Ялинові ліси північно-східного макросхилу Українських Карпат в умовах кліматичних змін
(НЛТУ України, 2024-08-26) Матусевич Олександр Борисович; Matusevych, O.
Дисертаційна робота присвячена аналізу типологічної структури ялинових лісів північно-східного макросхилу Українських Карпат, встановленню динаміки площ і запасів деревини ялинових деревостанів у регіоні дослідження за 1988-2018 роки, дослідженню продуктивності ялинників у переважаючих типах лісу, прогнозу росту ялинових деревостанів, вивченню їхнього санітарного стану, оцінювання радіального приросту дерев ялини європейської та лісівничим заходам щодо адаптації ялинових лісів до кліматичних змін. Для виконання завдань дисертаційного дослідження було застосовано загальноприйняті методики для закладання пробних площ та аналізу експериментального матеріалу. Польові дослідження виконано на 41 пробній ділянці, що були розташовані в ялинових деревостанах двох переважаючих типів лісу (волога високогірна сусмеречина і волога буково-ялицева сусмеречина) на території семи колишніх державних лісогосподарських підприємств: "Боринське лісове господарство", "Вигодське лісове господарство", "Осмолодське лісове господарство", "Делятинське лісове господарство", "Верховинське лісове господарство", "Гринявське лісове господарство" та "Путильське лісове господарство". Для оцінювання радіальних приростів дерев ялини європейської нами на 41 пробній площі було відібрано 205 кернів. Вони бралися на кожній пробній площі з п'яти найтовстіших (надпанівних) дерев ялини європейської. Підготовлені керни вимірювали на устаткуванні лабораторії дендроекології кафедри лісівництва НЛТУ України, яке включає вимірювальний прилад LinTab 6 на основі програмного забезпечення TSAPWin. Встановлено, що загальною тенденцією в динаміці поширення ялинових лісів в усіх трьох адміністративних областях на північно-східному макросхилі Українських Карпат є істотне зменшення їхньої площі впродовж останніх 30 років. Якщо у 1988 р. площа ялинників у регіоні досліджень становила 594,0 тис. га, то у 2018 р. – 389,613 тис. га, що на 204,387 тис. га менше (-34,4 %). У динаміці загального запасу ялинових деревостанів максимальне значення спостерігалося у 2002 р. – 158,141 млн. м3. У розрізі адміністративних областей впродовж останніх 30 років найбільше скорочення площі ялинників відбулося у Львівській області – ялинових лісів тут стало менше на 79,6 тис. га, що порівняно з 1988 р. становить -53,5 %. У розрізі груп віку впродовж останніх 30 років в усіх трьох адміністративних областях відмічено загальну тенденцію до зменшення частки молодняків та збільшення площі стиглих і перестійних ялинових деревостанів. Найбільше зменшення частки молодих ялинових деревостанів спостережено в Івано-Франківській області. Якщо в 1988 р. вони займали 53,4 % від загальної площі ялинників у цій області, то в 2018 р. ‒ лише 14,8 %. Водночас частка стиглих і перестійних ялинових деревостанів на Івано-Франківщині збільшилася від 5,3 % у 1988 р. до 19,2 % у 2018 р. Загалом у 2018 р. на північно-східному макросхилі Українських Карпат структура площі ялинових лісів за групами віку була такою: молодняки – 70912 га (18,2 %), середньовікові деревостани – 183106 га (47,0 %), пристиглі – 63025 га (16,2 %), стиглі і перестійні – 72571 га (18,6 %). У 2018 р. у групі віку перестійних ялинових деревостанів було зосереджено 6,305 млн. м3 деревини на площі 15,411 тис. га. Середній запас у перестійних ялинниках у 2018 р. становив 409 м3/га. Середній вік ялинових деревостанів впродовж останніх десятиліть постійно збільшується. Якщо в 1996 р. він становив 51 рік, то в 2018 р. – 67 років. Загалом на північно-східному макросхилі Українських Карпат спостережено збільшення продуктивності ялинових деревостанів, про що свідчить середнє значення запасу деревини – у 1988 р. він становив 229 м3/га, а у 2018 р. – 344 м3/га. Пояснюється це, насамперед, збільшенням середнього віку ялинових лісостанів. Аналіз повидільної бази даних Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання "Укрдержліспроект" станом на 2018 р. показав, що в Українських Карпатах ялина формує як чисті, так і мішані за складом деревостани у шести найпоширеніших типах лісу: вологий чистоялиновий субір (16336,6 га), волога високогірна сусмеречина (78185,2 га), волога букова сусмеречина (12741,7 га), волога ялицева сусмеречина (18006,4 га), волога буково-ялицева сусмеречина (133757,8 га) та волога буково-ялицева смеречина (25249,2 га). Частка цих шести типів лісу становить 95,8 % від загальної площі ялинової групи типів лісу. Чисті за складом ялинові деревостани вологого субору займають найвищі місцеположення на рівні 1200-1600 м над рівнем моря (н.р.м.), виконують ґрунтозахисні функції і належать до категорії захисних лісів. Вони розміщені на стрімких і дуже стрімких схилах, характеризуються невисокими класами бонітету (II-III) і природним походженням, належать переважно до групи середньовікових деревостанів, формують середньоповнотні лісостани із запасом деревини у віці рубки головного користування 400-450 м3/га. Ялинові деревостани вологої високогірної сусмеречини займають дещо нижчі місцеположення на рівні 900-1300 м н.р.м., належать до протиерозійних лісів, є здебільшого середньовіковими, середньоповнотними, розміщуються на спадистих і стрімких схилах, мають переважно штучне походження, I-II клас бонітету, запаси деревини у віці головного користування 500-550 м3/га. Лісостани вологої букової сусмеречини та вологої ялицевої сусмеречини займають висоти від 1000 до 1300 м н.р.м., належать переважно до об'єктів природно-заповідного фонду, характеризуються I-Ia класами бонітету, переважанням природного походження над штучним, є середньоповнотними, нагромаджують близько 500 м3/га деревини у віці рубки головного користування. Деревостани вологої буково-ялицевої сусмеречини є найпоширенішими у регіоні дослідження, мають складну вертикальну будову, характеризуються високими класами бонітету (I-Ia, а в окремих випадках Ib), є біологічно стійкими, високопродуктивними (600-650 м3/га), займають висоти від 800 до 1300 м н.р.м., представляють переважно категорію експлуатаційних лісів, займають спадисті та стрімкі схили, є середньоповнотними. Лісові насадження вологої буково-ялицевої смеречини є найпродуктивнішими серед ялинових типів лісу, формують запаси у віці головного користування близько 700-750 м3/га, займають найнижчі висоти (750-1100 м н.р.м.), менш стрімкі схили, є середньоповнотними та високобонітетними, належать переважно до категорії експлуатаційних лісів і групи середньовікових деревостанів. Найбільші площі високоповнотних деревостанів ялини (0,8 і вище) представлені у лісовому фонді лісогосподарських підприємств Івано- Франківської (53,6 %) та Чернівецької (54,9 %) областей. Згідно з розробленою моделлю прогнозу росту ялинових деревостанів І класу бонітету в умовах вологої високогірної сусмеречини, у віці 100 років вони будуть мати такі таксаційні показники: середня висота ‒ 29,6 м, середній діаметр ‒ 31,8 см, сума площ поперечних перерізів ‒ 40,4 м2, густота деревостану ‒ 510 дерев/га, запас деревостану ‒ 563 м3/га. Ялинові деревостани Іа класу бонітету в умовах вологої буково-ялицевої сусмеречини будуть мати у віці 100 років такі таксаційні показники: середня висота ‒ 33,4 м, середній діаметр ‒ 39,8 см, сума площ поперечних перерізів ‒ 41,2 м2, густота деревостану ‒ 331 дерев/га, запас деревостану ‒ 652 м3/га. Встановлено, що середня зміна запасу (без урахування відпаду) у віці 100 років за переважаючої відносної повноти 0,7 у вологій високогірній сусмеречині становить 5,7 м3/га, а у вологій буково-ялицевій сусмеречині ‒ 6,6 м3/га за рік. Для нормальних деревостанів з відносною повнотою 1,0 вона може досягати відповідно 8,1 м3/га за рік у типі лісу С3-См і 9,4 м3/га за рік у типі лісу С3-бк-яцСм. Аналіз показників форми кривих розподілу кількості дерев (асиметрія, ексцес) відносно ступенів товщини виявив характерні правосторонню асиметрію і туповершинність. Стосовно асиметрії, то її значення свідчать про зосередження більшої кількості дерев у менших ступенях товщини і меншої кількості ‒ у більших. У молодшому віці абсолютні значення асиметрії є значно вищими порівняно зі старшими ялиновими деревостанами, що свідчить про незавершену диференціацію дерев на цій стадії розвитку деревостанів. Порівняння динаміки таксаційних показників ялинових деревостанів згідно з нашою моделлю та з існуючими таблицями ходу росту Є.І. Цурика та Г.А. Ходота показує незначні відхилення для більшості класів віку. В умовах вологої буково-ялицевої сусмеречини максимальне відхилення за нашою моделлю порівняно з даними Є.І. Цурика було зафіксовано у віці 40 років і воно становило: для середньої висоти ‒ +8,7 %, середнього діаметра ‒ +13,7 %, запасу деревостану ‒ +23,3 %, видового числа ‒ +8,0 %. Найбільше відхилення у цьому типі лісу зафіксовано для густоти деревостану, яке становило -29,7 % у віці 80-90 років (порівняно з таблицями ходу росту ялинових деревостанів Є.І. Цурика). В умовах вологої високогірної сусмеречини найбільше відхилення середньої висоти спостережено також у віці 40 років і становить +7,9 % порівняно з таблицями ходу росту ялинових деревостанів Є.І. Цурика. Максимальне відхилення середнього діаметра сягає -15,4 % у віці 40 років (порівняно з даними Г.А. Ходота), видового числа ‒ -11,2 % у віці 120 років (порівняно з даними Г.А. Ходота), запасу деревостану ‒ +17,5 % у віці 40 років (порівняно з даними Є.І. Цурика), а густоти деревостану ‒ +15,1 % також у віці 40 років (порівняно з таблицями ходу росту ялинових деревостанів Г.А. Ходота). За даними метеостанцій, розташованих в різних частинах Українських Карпат (Турка, Славське, Яремче, Пожежевська, Селятин) середньорічна температура повітря у 1991-2020 рр. зросла, порівняно з 1961-1990 рр., в середньому на 1,0 °С. Подібне зростання температури спостерігалася також для середньорічних температур найхолоднішого місяця року ‒ січня та найтеплішого місяця ‒ липня. Потепління клімату інтенсифікує розвиток хвороб дерев ялини. Вони і були основною причиною всихання ялинових деревостанів. Впродовж п’яти аналізованих років від хвороб загинуло 104881,1 га деревостанів ялини, що становить 73,0 % від загальної площі всохлих ялинових лісів. Друге місце за причиною загибелі займали стихійні явища (вітровали, буреломи, сніголоми, паводки та інші) ‒ 21487,8 га і третє місце ‒ шкідники ялини (17125,1 га). У середньому за рік площа загиблих ялинових деревостанів на північно-східному макросхилі Українських Карпат становила 28737 га. Встановлено, що індекс санітарного стану ялинових деревостанів на 41 пробній площі коливався від 1,12 до 3,86. Цей показник залежить від низки факторів: вчасності проведення рубок формування і оздоровлення лісів, віку та повноти деревостану, класу бонітету, висоти над рівнем моря та ін. Для покращення санітарного стану ялинових деревостанів та підвищення їхньої біотичної стійкості необхідно вчасно і правильно проводити лісівничі заходи. Насамперед це стосується санітарно-оздоровчих заходів. Затримка з проведенням санітарних рубок призводить до швидкого поширення шкідників і загибелі ялинових лісів на значних площах. Досліджено, що впродовж всього ХХ ст. радіальний приріст дерев ялини європейської коливався в діапазоні 1,8-2,5 мм. Починаючи із 2000-го року, він показує тенденцію до зменшення. Температурні показники мали слабку тісноту зв'язку із величиною радіального приросту дерев. Найбільший вплив ці показники мали впродовж останніх 30 років (порівняно із даними 120-річного аналізованого періоду). Рубки переформування у похідних ялинниках рекомендуємо розпочинати у віці 41-50 років. Площа "вікон" не повинна перевищувати 300 м2. Інтенсивність рубки рекомендується в межах 20-25 % від запасу деревостану. Повторюваність рубки ‒ 5 років.
No Thumbnail Available
Item
Лісівничо-селекційні засади вирощування горіха грецького в умовах Правобережного Лісостепу України
(НЛТУ України, 2024-06-19) Магуран Володимир Костянтинович; Mahuran, V.
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню лісівничих та селекційних особливостей вирощування, захисту і покращенню асортименту горіха грецького шляхом відбору перспективних форм, а також дослідження їх особливостей і розробка науково обґрунтованих технологій для подальшого розмноження на території Правобережного Лісостепу України. Огляд літературних даних щодо сучасного стану досліджень лісівничо-селекційних особливостей вирощування горіха грецького виявив наступне: біолого-екологічні характеристики виду, морфологічні та біоекологічні особливості, властивості деревини, ураженість комахами та шкідниками, а також його інтродукція й селекція, як в Україні, так і за кордоном, здебільшого вивчалися за межами регіону дослідження та в інших природно-кліматичних зонах. Важливо зазначити, що лісівничі особливості росту дерев горіха грецького та питання його диференціації за формами й сортами в умовах Правобережного Лісостепу залишаються недостатньо вивченими, а що стосується лісівничих аспектів, то поширення горіхових деревостанів в Україні у різних типах лісу не відображено у вітчизняних наукових працях. Метою дисертаційної роботи є дослідження лісівничо-селекційних особливостей вирощування, захисту, розширення і покращення асортименту горіха грецького шляхом відбору перспективних форм, а також їх дослідження і розробка науково обґрунтованих технологій для подальшого розмноження на території Правобережного Лісостепу України. У ході виконання дисертаційної роботи використані наступні методи досліджень: вивчення, вимірювання та аналізу. Для виконання лісівничо-таксаційних досліджень деревостанів використано методи описової характеристики пробних площ, перелікової та вибіркової таксації. Дендрохронологічні дослідження та визначення властивостей макроскопічної будови деревини досліджено за стандартними міжнародними методиками. Аналіз фітосанітарного стану насаджень та сезонні особливості розвитку дерев горіха грецького здійснювали методом спостереження та опису явищ. Отримані результати досліджень опрацьовано за допомогою статистичних програм Excel та Statistica 10.0. Основні результати досліджень. Встановлено, що у досліджуваному регіоні горіх грецький зустрічається у 29 типах лісу, з них у 20 виступає як переважаюча порода та у 24 – як супутня. Розподіл горіхових насаджень в умовах Правобережного Лісостепу за складом свідчить про перевагу насаджень, де участь горіха грецького у складі тільки 1-2 одиниці (52,2 %) від загальної площі. Чисті насадження горіха грецького становлять 16,8 % (291,6 га). Середній запас насаджень горіха грецького знаходиться в межах 92,8 м3/га; у насадженнях, де горіх є переважаючою породою він коливається в межах 21,0-187,5 м3/га, а у насадженнях, де горіх є супутньою породою – 25,0-121,8 м3/га. Бонітетна структура горіхових насаджень Правобережного Лісостепу свідчить про їх високу продуктивність та якість у відповідності до типологічних умов. Спостерігається практично рівномірне розподілення насаджень за бонітетом: І – 21,4 %, ІІ – 22,2 %, ІІІ – 19,6 %, IV – 17,1 %. Насаджень із бонітетом вище І нараховано понад 10,2%. Насадження із дуже низьким бонітетом становлять 3,9%. За аналізом значень радіального приросту, стандартного відхилення,коефіцієнтів варіації та чутливості, можна виокремити три періодів росту і розвитку, кожен з яких характеризується певними особливостями та умовами для росту рослин. За величиною коефіцієнта чутливості встановлено, що стійкішими є горіхові деревостани, що зростають у лісових умовах. Радіальний приріст горіха грецького при плантаційному вирощуванні показав значний негативний зв’язок із опадами, і навпаки, опади не мали значного впливу на формування приросту за діаметром у дерев, які ростуть у лісових умовах. Таксаційні показники дерев у плантаційному насадженні переважають лісові відрізняються за висотою дерева, довжиною крони, висотою до початку крони, які статистично достовірні. Середньої тісноти прямолінійний зв'язок щільності деревини у плантаційному деревостані спостерігали із шириною річного кільця (r=0,61), обернений із кількістю р.ш. в 1 см (r=-0,48) та товщиною кори (r=-0,49). У лісових умовах спостерігали прямолінійний зв'язок щільності деревини із діаметром дерева (середньої тісноти r=0,55) та шириною крони (помірної тісноти r=0.38). Середня тривалість вегетаційного періоду горіха грецького на території Правобережного Лісостепу України становить 183 доби для плантаційних насаджень та 186 діб – для лісових. Кліматичні умови Правобережного Лісостепу сприятливі для масового вирощування сортів 'Вебу 6' та 'Єфрем 1' горіха грецького. Фенологічні ритми дослідних сортів повністю відповідають тривалості вегетаційного періоду на території Правобережного Лісостепу. Результати досліджень енергії проростання показали, що енергія проростання сіянців горіха чорного (81 %) є вищою на 11 % порівняно із сіянцями горіха грецького (70 %). Перші ознаки проростання горіха чорного спостерігалися на 7 днів раніше, ніж у випадку горіха грецького. У порівнянні зі сходами горіха грецького вихід стандартних сіянців горіха чорного був зафіксований на рівні 69 % від загальної кількості сходів, тоді як у сходів горіха грецького цей показник становив лише 12 %. Установлено, що оптимальна глибина сівби насіння для обох видів становить 10 і 13 см, а кращі показники схожості спостерігали у разі сівбі насіння "вершиною вверх" – 70 % і "на ребро" – 72 %, що на 24-26 % вище, ніж "вершиною вниз" та "боком у ряду". Встановлено, що відібрані дослідні сорти горіха грецького, які було щеплено на сіянці горіха чорного, показали приблизно однакове утворення калюсних тканин, крім сорту 'Ве-бу-6'. Це вчергове підтверджує наукові відомості, що не усі сорти горіха грецького можуть брати участь у міжвидових комбінаціях. Встановлено, що найбільш розповсюдженим захворюванням у насадженнях горіха грецького є бура плямистість (марсоніоз) Ophiognomonia leptostyla, яка виявлена на всіх обстежених ділянках. Поширення бурої плямистості становить – 30-43 % у плантаційних насадженнях і 50-63 % у полезахисних і лісових насадженнях горіха грецького. Бактеріоз (бактеріальний опік), спричинений Xanthomonas arboricola pv. juglandis, уражає плоди, листки, пагони, гілки та стовбури горіха грецького. Поширення цього захворювання у різних насадженнях від 3,4 до 26,7 %. Ураження листків філостиктозом, збудниками якого є гриби Phyllosticta juglandis (Sphaeria juglandina) і P. juglandina (Phomopsis juglandina) у плантаційних насадженнях не перевищувало 8%, а у полезахисних та лісових насадженнях відсоток уражених дерев сягав від 15 до 22%. Поширення білої плямистості (Pseudomicrostroma juglandis) переважно становило від 6,6 до 23,3 %. Збудниками стовбурових гнилей дерев горіха грецького на обстежених ділянках є Inonotus hispidus, Polyporus septosporus, Pleurotus ostreatus, Trametes versicolor, T. hirsuta. Гілки горіха грецького уражають патогени Cytospora juglandina та Nectria cinnabarina. Встановлено, що найбільш чисельними шкідниками насаджень J. regia у Правобережному Лісостепу є кліщі Aceria erinea, Aceria tristriata і попелиця горіхова жилкова Panaphis juglandis. Лідируюче місце серед комах, за нанесеною шкодою, займають такі види: Panaphis juglandis, Chromaphis juglandicola, Cydia pomonella, Stictocephala bisonia та Hyphantria cunea. Серед шкідників із колюче-сисним ротовим апаратом найбільш чисельними та шкодочинними є Panaphis juglandis і Chromaphis juglandicola, а найбільшої шкоди молодим насадженням та однорічним пагонам завдає Stictocephala bisonia. Встановлено, що в ISSR-аналізі, застосовуючи праймери із послідовностями мікросателітних повторів можна здійснювати оцінку внутрішньовидової різноманітності генотипів горіха грецького. У спектрах ампліфікації було отримано 50 ампліконів різної довжини з яких 31 поліморфний та 19 мономорфних. З високим відсотком поліморфності – 94% характеризується праймер CR-252 (GA)8CG. Найменший відсоток поліморфності – 65 % у праймера CR-253 (GA)8GT. Наукова новизна одержаних результатів. Унаслідок проведення лісівничо-таксаційних, дендрохронологічних, деревинознавчих генетико-селекційних та фітопатологічних досліджень горіхових деревостанів Правобережного Лісостепу вперше було: встановлено площу поширення горіха грецького у Правобережному Лісостепі, який розповсюджений на 1729,7 га, а його загальний запас становить 160,44 тис. м3; досліджено лісівничо-таксаційну структуру насаджень горіха грецького в умовах Правобережного Лісостепу, який зустрічається у 29 типах лісу, з них у 20 є як переважаюча порода та у 24 – як супутня. Найпоширенішим типом лісу за участю горіха грецького є свіжа грабова діброва, який охоплює 1108,5 га (64,1%); досліджено коливання радіального приросту горіха грецького в умовах Правобережного Лісостепу у зв’язку із змінами кліматичних умов, зокрема, за характером мінливості радіального приросту, стандартного відхилення, коефіцієнтів варіації та чутливості, виокремлено три періоди росту й розвитку, кожен з яких характеризується певними особливостями та умовами росту рослин, а також встановлено "реперні" роки із переважаючим приростом (1997, 2007 та 2022 рр.) та з мінімальним приростом (2005, 2008, 2013, 2016, 2020 та 2021 рр.), під час яких ширина річних кілець деревини відрізнялась на 30-110% від попереднього року; встановлено, що ISSR-праймери із послідовностями мікросателітних повторів CR-250 (GA)8TC, CR-251 (CA)8TG, CR-252 (GA)8CG, та CR-253 (GA)8GT придатні для оцінки внутрішньовидової різноманітності генотипів горіха грецького; встановлено властивості та морфометричні показники стовбурної деревини горіха грецького, які у плантаційному насадженні переважають показники лісових насаджень за товщиною кори, шириною заболоні, середньою шириною річного кільця та щільністю деревини; вдосконалено технологічні методи раціонального розмноження сортів 'Вебу' 6' та 'Єфрем 1' горіха грецького, для яких кліматичні умови Правобережного Лісостепу сприятливі для масового вирощування. Практичне значення одержаних результатів. Одержано наукові результати щодо оцінки видового складу патогенів і шкідників та їх впливу на фітосанітарний стан плантаційних, полезахисних і лісових насаджень горіха грецького на території Правобережного Лісостепу України. Запропоновано вести моніторинг поширення фітофагів і збудників хвороб горіха грецького з врахуванням фенологічних маркерів, також встановлено оптимальні періоди проведення захисних заходів і профілактичних обробок. Відібрані гібридні форми горіха грецького, які характеризуються високою зимостійкістю, стійкістю до захворювань, високим плодоношенням, яке є регулярним навіть у несприятливі роки. Підходи встановлення спадкових (генетичних) властивостей садивного матеріалу горіха грецького та визначення його фітопатологічної зараженості і ентомологічної заселеності використовують у лісогосподарській практиці для підвищення продуктивності плантаційного вирощування. А відомості про якісні характеристики деревини горіха – у навчальних дисциплінах "Деревинознавство" та "Лісове товарознавство" для підготовки фахівців освітнього рівня бакалавр за спеціальністю 187 "Деревообробні та меблеві технології" та 205 "Лісове господарство", а також особливості фенологічного розвитку та відбору перспективних форм для плантаційного вирощування у навчальній дисципліні "Недеревні ресурси лісу" за спеціальністю 205 "Лісове господарство".
No Thumbnail Available
Item
Природна стійкість деревини Abies alba Mill. в Українських Карпатах
(НЛТУ України, 2023-05-26) Кополовець Ярослав Михайлович; Kopolovets, Ya.
Аналіз вітчизняної та іноземної наукової літератури сфокусовано на біотичному та абіотичному впливі на біологічну стійкість лісової екосистеми та її важливої складової – деревного виду. Проаналізовано структурні відмінності деревини у різних типах лісу як природного полімеру, який складається з целюлози, геміцелюлози та лігніну. Біологічне руйнування деревини у ростучому дереві пов’язано із живими організмами – грибами, бактеріями та комахами, для яких вона є потенційним джерелом живлення. Проаналізовано комплексну дію різних видів патогенів із різних екологічних груп комах фітофагів, вплив яких істотно змінює захисні функції лісової екосистеми. Біодеградацію стовбурної деревини ялиці білої розглянуто в контексті ураження ялицевих деревостанів шкідниками (короїд, вусач тощо) та грибами (коренева губка, опеньок та інші збудники стовбурної гнилизни), що відчутно впливають на кваліметричні ознаки стовбурної деревини. Літературний огляд результатів дослідження властивостей деревини ялиці білої проведено в розрізі її структурних та фізичних відмінностей від біотичних чинників з врахуванням впливу висотно-екологічних умов та типів лісу. Встановлено, що питання вивчення природної стійкості стовбурної деревини ялиці білої проти поверхневої плісняви, деревинозафарбувальних та деревиноруйнівних грибів у розрізі зміни її фізичної якості деревини та кваліметричних ознак круглих лісоматеріалів залишається малодослідженим. Для вивчення природної стійкості деревини Abies alba Mill. в лісорослинних умовах Українських Карпат відібрано 14 ялицевих деревостанів у ДП “Перечинське лісове господарство”, ДП “Великоберезнянське лісове господарство” та ДП “Берегометське лісомисливське господарство”. Район дослідження характерний чіткою вертикальною поясністю лісової рослинності та мішаних насаджень за участю ялиці білої від 350 до 1045 м н.р.м. Вивчення природної стійкості стовбурної деревини ялиці білої та зміни її фізичних властивостей під дією біологічних пошкоджень (поверхневої плісняви; деревинозафарбувальних та деревиноруйнівних грибів, комахами) проведено у вологій буковій суяличині та яличині, вологій грабово-буковій суяличині та яличині, вологій смереково-буковій суяличині та яличині. Дослідженнями охоплено наступні лісівничо-таксаційні показники: тип лісу, склад насадження, абсолютну висоту, вік, середній діаметр, середню висоту, клас бонітету та відносну повноту. Для вивчення природної стійкості стовбурної деревини та її фізичних властивостей нами відібрано 36 модельних дерев, з яких випиляно 108 кряжів деревини. Водночас кваліметричними дослідженнями охоплено 180 дерев ялиці білої. Природну стійкість деревини ялиці білої досліджено на взірцях у кількості 2160 шт. Кваліметричними ознаками стовбурної деревини визнано вади деревини рогівку, несправжнє ядро та біологічне пошкодження комахами і пошкодження деревинозабарвлюваль- ними та деревиноруйнівними грибами. Для оброблення результатів дослідження використано програмне забезпечення SPSS 17.0, Excel та Statistica 10.0, а для порівняння середніх значень кількості річних кілець в 1 см, показників об’ємної маси та анізотропії всихання деревини застосовано однофакторний дисперсійний аналіз. За результатами вивчення макроскопічних особливостей стовбурної деревини виділено три класи стійкості деревини за кількістю річних кілець в 1 см: 1-й клас характерний у вологій грабово-буковій суяличині та яличині на абсолютній висоті нижче 600 м н.р.м. із Nр.к. < 3 шт.·см-1; 2-й клас – у вологій смереково-буковій яличині та буковій суяличині на абсолютній висоті від 601 до 800 м н.р.м. із 3 шт.·см-1 ≤ Nр.к. ≤5 шт.·см-1 та 3-й клас – у вологій смереково-буковій суяличині та буковій яличині на абсолютній висоті понад 800 м н.р.м. із Nр.к. > 5 шт.·см-1. Варіація кількості річних кілець в 1 см ялиці білої для досліджуваних ялицевих деревостанів перебуває у межах від 1,0 до 9,5 шт.·см-1 із середнім значенням 4,2 шт.·см-1, яке рівне річному приросту 2,4 мм, що відповідає класу якості деревини “А” для круглих лісоматеріалів. За об’ємною масою деревини виділено аналогічно три класи стійкості: 1-й клас має стандартну щільність деревини менше 440 кг·м-3, 2-й клас – від 441 до 499 кг·м-3 та 3-й клас – більше 500 кг·м-3. Середнє значення об’ємної маси деревини 3-го класу є на 27,2% більшим від аналогічного показника 1-го класу стійкості деревини і на 12,4% ‒ від 2-го класу. Найбільші значення анізотропії всихання деревини ялиці білої характерні для 3-го класу стійкості деревини із кількістю річних кілець більше 5 шт.·см-1 та стандартною щільністю більше 500 кг·м-3. Показник усихання деревини за об’ємом змінюється від 11,4% до 13,5% із середнім значенням 12,7%, яке є на 11,5% більшим від аналогічного показника для 1-го класу стійкості. Коефіцієнт анізотропії стиглої деревини 1-го класу стійкості ялиці білої змінюється від 2,27 до 2,00 із середнім значенням kβt/βr = 2,15, 2-го класу – від 1,91 до 2,23 із середнім значенням kβt/βr = 2,05 та 3-го класу від 2,17 до 1,89 із середнім значенням kβt/βr = 2,03. За розмірно-якісними характеристиками ялиці білої визначено, що у відземковій частині стовбура довжина вади деревини - окоренкуватість є меншою на 54,5% у дерев ялиці білої віком до 75 років порівняно з деревами віком понад 75 років. Безсучкова зона ялиці білої є приблизно на 35% більшою у дерев віком до 75 років порівняно з деревами старшими за 75 років, що частково обумовлено збільшенням абсолютної повноти у досліджуваних деревостанах. Визначено, що вада деревини - рогівка істотно впливає на клас якості деревини ялиці білої, що має більше 75 років. Ширина річного кільця у відземковій частині круглого лісоматеріалу у віковій групі понад 75 років є на 8,1% більшою порівняно з аналогічним показником для круглих лісоматеріалів у віковій групі від 59 до 75 років. Діаметр несправжнього ядра в ялиці білої віком понад 75 років є в середньому на 60,4% більшим від аналогічного показника для дерев віком менше 75 років. Встановлено, що деревина несправжнього ядра характеризується наявністю вади деревини “м’яка гнилизна” і знижує якість деревини круглих лісоматеріалів до класу “D”. Між довжиною серединної окружності ділового лісоматеріалу та довжиною ділової деревини в стовбурі і між діаметром лісоматеріалів без кори у нижньому торці та довжиною вади деревини окоренкуватість встановлено прямолінійну залежність. Аналогічну залежність визначено між діаметром несправжнього ядра та серединним діаметром круглого лісоматеріалу (dн.я. = 1,13dн.т. - 29,45; R² = 0,71), а також між діаметром несправжнього ядра та діаметром круглого лісоматеріалу у верхньому торці без кори (dн.я. = 0,83 d½Lстов. - 19,35; R² = 0,69). В уражених шкідниками ялицевих деревостанах встановлено, що зі збільшенням віку дерева збільшується кількість дерев ялиці білої із несправжнім ядром та площа пошкодження заболонної деревини, а залежність між діаметром несправжнього ядра стовбура та віком дерева описується рівнянням першого порядку (dн.я. = 1,20А - 75,29, R² = 0,72). Встановлено особливості поширення хаменерія вузьколистого у різних висотно-екологічних умовах Українських Карпат. Найбільші значення рясності хаменерія вузьколистого властиві для абсолютної висоти 1042 м н.р.м., що змінюється від 20,0 шт.·100 м-2 до 32,0 шт.·100 м-2 із середнім значенням 25,8 шт.·100 м-2. Найменші значення поширення виду характерні для абсолютної висоти 365 м н.р.м. і знаходяться в межах від 0,05 шт.·100 м-2 до 0,10 шт.·100 м-2 із середнім значенням 0,07 шт.·100 м-2. Встановлено, що біологічні пошкодження ялиці білої та рясність хаменерія вузьколистого збільшується експоненціально щодо абсолютної висоти і описується рівняннями Nбіол.п. = 13,178e0,001АВ (R2 = 0.96) та Рзн.вуз. = 0,0042e0,0083АВ (R2 = 0.99) відповідно. Ураження іржею хвої та некрозом кори ялиці білої відбувається у лісових насадженнях по схилу від вершини до підніжжя гір. Встанволено, що ураження деревинозафарбувальними грибами Aspergillus sp., Ceratocystis comatum Mill. & Cernz та Ceratocystis coeruleum (Munch.) H. et Syd. впродовж 6 місяців не надто впливають на щільність стовбурної деревини. Базисна щільність деревини на початковій стадії ураження змінюється від 331 кг·м-3 до 419 кг·м-3 із середнім значенням 361 кг·м-3. Біологічні пошкодження деревиноруйнівними грибами Phellinus hartigii та Fomitopsis pinicola (Swartz: Fr.) P. Karst. впродовж 6-24 місяців уже суттєво впливають на об’ємну масу деревини. Базисна щільність деревини, ураженої грибами впродовж періоду від 6 місяців до 2 років, зменшується на 27,8% порівняно зі щільністю біологічно непошкодженої деревини ялиці білої. Різниця між щільністю здорової деревини в абсолютно сухому стані та щільністю деревини у середній стадії біологічного пошкодження сягає 28,5…31,8%, а зі значними грибними ураженнями – 35,2…43,7%. Аналогічна тенденція характерна для базисної щільності деревини зі значним грибним ураженням. Грибні ураження Phellinus hartigii та Fomitopsis pinicola (Swartz: Fr.) P. Karst. впродовж 6-24 місяців істотно впливають на тангентальне та радіальне всихання деревини ялиці білої, що зумовлює їх зменшення на 19,2% та 29,7% від аналогічних показників анізотропії всихання здорової деревини. Досліджено, що зміна фізичних властивостей стовбурної деревини ялиці білої внаслідок грибних уражень Phellinus hartigii та Fomitopsis pinicola (Swartz: Fr.) P. Karst упродовж більше 6 місяців зменшує якісні характеристики деревини, що потрібно враховувати у веденні лісового господарства для своєчасної заготівлі якісних круглих лісоматеріалів. За природною стійкістю стовбурної деревини ялиці білої виділено чотири класи: І) здорова деревина ‒ без зовнішніх ознак біологічного пошкодження грибами; ІІ) деревина з наявністю поверхневої (плівчастої) плісняви до шести місяців; ІІІ) деревина із середнім ураженням деревинозафарбувальними та деревиноруйнівними грибами від півроку до двох років; IV) деревина зі значним ураженням деревиноруйнівними грибами більше двох років.